Залишитися одною на дев’ятому місяці вагітності – такого повороту долі я точно не очікувала. Як виявилося, мій чоловік, зібравши свої речі, поки я була на прийомі в лікаря, втік до своєї матусі. Після того він для мене перестав існувати. А ми з малюком справимося
Пам’ятаю, коли мені було 12 батьки розлучилися. Тато був добрим до мене, приділяв час, грався зі мною, розмовляв. А от з мамою вони постійно сварилися. Я тільки те і чула: «Ти мені зрадив!». У 16 я зустріла своє перше кохання і поспішила про все розповісти подрузі. Показала їй фото, описала, який він красивий і прекрасний, а вже наступного тижня побачила, як моя найкраща подруга із ним цілується. І знову зрада.
Згадуючи усі ці прикрі моменти, я сподівалася, що у моєму житті зради більше не буде, але мої надії розлетілися, як картковий будиночок.
Зі своїм чоловіком я познайомилася як тільки закінчила навчання і влаштувалася на роботу. Ми були колегами. Спершу товаришували, а потім почали зустрічатися. Ще в перший місяць наших відносин я дізналася, що вагітна. Ми з’їхалися і по-тихому розписалися. Начебто все було добре. Готувалися стати батьками, складали плани, придбали багато дитячих речей. Аж поки я не застукала чоловіка за зрадою прямісінько у нашому домі. Лікар скасував прийом, бо поїхав у відрядження, тому я раніше повернулася додому і застукала коханців у всій красі.
Спершу думала покинути його, але потім схаменулася. Дитини стало шкода. Куди ж вона без батька. Вирішила пробачити чоловіку і все забути. Легко сказати та важко зробити. Як тільки бачила його перед очима одразу поставала одна й таж сама картинка. З кожним днем мені ставало все гірше і гірше. Як я не намагалася забути його зраду, нічого не виходило.
Через усі ці хвилювання мені стало зле. Я злякалася за дитину і одразу поїхала до лікаря. Коли ж повернулася, то була просто шокована. Усі речі чоловіка зникли, наче і слід простиг. Залишитися одною на дев’ятому місяці вагітності – такого повороту долі я точно не очікувала. Як виявилося, мій чоловік, зібравши свої речі, поки я була на прийомі в лікаря, втік до своєї матусі. Після того він для мене перестав існувати. А ми з малюком справимося.
Залишатися у домі, де мені зраджували і так підло обманювали на протязі декількох місяців, я не могла. Зібрала свої речі і все необхідне для дитини, поїхала до батьків.
Через пережитий стрес у мене завчасно почалися перейми. Дякувати богу усе пройшло добре і я народила здорову дівчинку. Батьки допомагали мені бавити Лізочку і забезпечували всім необхідним. За що я була їм безмірно вдячна.
Не минуло і місяця, як колишній згадав про свою дружину і дитину. Все телефонував, вибачення просив, але я навіть слухати його не хотіла. Моїй дитині такий батько не потрібен. Правду люди кажуть: від любові до ненависті один крок. Я свій крок уже давно зробила. Зачекаю декілька місяців, а там і на розлучення подам.
Дитину записала на себе. Не хотіла, щоб моя дочка носила прізвище цього негідного чоловіка. З народженням доці я зрозуміла, що треба поважати себе і берегти свою жіночу гідність. Я шкодую тільки про одне, що пробачила йому зраду вперше, а не одразу покинула. Тепер я розумію, що точно варта більшого і обов’язково зустріну чоловіка, що полюбить і цінуватиме мене.
Колишній довго не давав мені спокою. Передавав через знайомих гроші і подарунки для донечки, але я нічого не приймала. Не можна зруйнувати родину, а потім все повернути якимось подарунком. Свій шанс на щасливу сім’ю він втратив.
