Залишитися самотньою в День святого Валентина. Ще місяць тому, я навіть не здогадувалася, що доведеться святкувати День всіх закоханих не з коханою людиною, а на самоті. «Ти мені противна», – прокручувала в голові останні слова колишнього чоловіка. Час минає, а біль не проходить
В молоді роки мені пощастило відчути на собі, що означає любов з першого погляду. Ми познайомилися з Владом ще у студентські роки і між нами одразу спалахнула хімія почуттів. Тому на четвертому курсі я уже була заміжня, а невдовзі стала мамою. Ми прожили прекрасні шість років. Підтримували один одного, влаштовували сюрпризи, подорожували.
Все було прекрасно до того моменту, поки не повернулася з заробітків свекруха. Влад любив маму і її думка завжди була для нього важливою. Не знаю чому, але мене вона одразу не взлюбила. Я до цих пір пам’ятаю її презирливий погляд під час нашого знайомства. Просто вона завжди хотіла одружити сина з донькою її найкращої подружки, тому у мене з самого початку не було шансів.
Відтоді все і почалося. Чоловік все частіше став пропадати у матері. Вдома почав робити зауваження: то суп пересолила, то пилюку не витерла, то брюки не так погладила. А одного разу навіть наважився підняти на мене руку за те, що відмовилася свекруху мамою назвати. Я би все це стерпіла, але дитина в чому винна? На власні вуха чула, як свекруха, говорила Владу, що дочку я нагуляла, бо вона зовсім на них не схожа.
Все це нагадувало страшний сон. Я не могла повірити, що це жахіття відбувається зі мною. Найбільшим ударом стали для мене слова чоловіка: «Ти мені противна». Після цього він забрав речі і покинув нас з донечкою. Я забула про свою жіночу гордість, падала перед ним на коліна, благала не йти з родини, не покидати дочку, але він навіть не поглянув в мою сторону.
Напередодні Дня всіх закоханих спогади так і поглинали мене. Я згадувала, як ми святкували, коли були ще студентами. Влад дарував мені м’які іграшки і цілий день писав повідомлення про кохання. Я готувала смачну вечерю і наряджалася для нього. Аж не віриться, що це все більше ніколи не повториться.
Влад уже давно до нас не приїздить. Недавно я почула від подруги, що він збирається одружуватися на тій самій доньці найкращої маминої подружки. Стара відьма таки домоглася свого.
Я сподівалася, що хоч до доньки буде навідуватися, але він забирає її до своєї нової квартири. Дівчинка не хоче бачитися з татом і їхати до його нової пасії. Каже мені, що тьотя її не любить і постійно за все кричить, а рідний тато спокійно на це все дивиться і слова не мовить на захист своєї дитини.
Аліменти платити він відмовився. Сказав, щоб я йшла на роботу і відчула, що таке самостійне доросле життя. Мовляв, я лише і знала, що в нього на шиї сидіти та за його кошт жити. Хоча він людина далеко не бідна. Ще коли ми були одружені відкрив власний магазин іграшок, який приносить йому добрий дохід. А рідній дитині навіть на День народження нічого не подарував.
Зараз я повністю розбита і знесилена. Мені зовсім не хочеться жити без Влада. Я не припиняла його кохати ні на секунду. Розумію, що маю це все витерпіти заради дитини, але не знаю чи впораюся. Більше всього на світі хочу, щоб чоловік повернувся назад і ми знову стали щасливою родиною.
