Я одружився будучи вісімнадцятилітнім юнаком. Це було дуже сильне та щире кохання. Аня старша від мене на три роки їй було на момент весілля двадцять один.
Щире, побудоване на взаємоповазі та розумінні кохання, яке ми так ніжно плекали та дарували один одній щодня не могло не перерости у сім’ю.
Батьки Ані пообіцяли нам на весілля подарувати квартиру, щоб ми могли не хвилюватись про те, де нам жити, а спокійно працювали та навчались.
Проте, як виявилось, все не так красиво в реальності, як це було на словах. Після одруження ми навіть близько не бачили тієї квартири. Натомість нам виділили стару хату на краю села, до якої навіть дороги нормальної не було.
Я вирішив, що нічого страшного, хоч і ми з Анею були дуже розчаровані. Я пішов на роботу, а паралельно вчився на заочній формі. З навчанням допомогли батьки. Паралельно пішов працювати і не на одній, а одразу на двох роботах, плюс знаходив підробітки.
Аня також багато працювала і ми доволі швидко назбирали необхідну суму, щоб побудувати наново будинок.
Весь цей час, до речі, ми жили в батьків Ані. Це було жахливо. Сварки відбувались на кожному кроці, але і я, і Аня все це терпіли, щоб добирати гроші.
Але одного разу я прийшов додому, зайшов нашу кімнату та побачив Аню, яка гірко плакала та обіймала подушку, щоб заспокоїтись. Я почав розпитувати я що сталося, чи може їй недобре. Хвилюванню не було меж.
Аня розповіла, що вона сильно посварилась з батьками, адже ті стали вимагати в неї гроші, які ми назбирали. Так сказати, вимагали оплату за ту стару халупу, яку вони нам віддали. Тільки от вимагали вони в нас всю суму, а коштувала та хата, по-факту, пару тисяч гривень.
Благо, батьки не знали, скільки точно в нас грошей, тому Аня дала лише одну малу частину того, що ми зібрали. Але їй все одно було гірко, що рідні батьки так вчинили.
– Але для чого їм ці гроші? – не розумів я.
– Та як для чого? Ірка заміж виходить, то їм треба “терміново в квартирі ремонт зробити”! То, виявляється, для Іри квартира була. Вони її давно купили. А мені нічого. Лише стара напів розвалена хата.
Я подякував дружині за те, що навіть в такій ситуації, коли, здавалося б, емоції мали взяти верх і вона могла зі злості віддати все, що в нас було, зберегла велику частину наших заощаджень.
Але одного я не розумію: чому батьки так не люблять свою молодшу доньку? За що? Чому лише старшій все, а для молодшої нічого? Тому я твердо вирішив, що ми переїдемо в те село найближчим часом та будемо будувати будинок там. Ми будемо жити окремо та незалежно від батьків Ані.
І ще ми подбали про те щоб той будинок повністю юридично був оформлений на Аню і ні на кого більше. Ми перевірили, що в тому домі ніхто більше ТОЧНО не прописаний та не має більше ніяких прав на хату та ділянку.
