Ілона – звичайна дівчина, яка нічим не вирізнялась серед інших. Як мінімум зовнішністю та захопленнями. Вона завжди була доброю та щирою людиною. Хоча про пресловутого принца на білому коні, про якого мріяли більшість дівчат, Ілона навіть не думала.
Вирізняло її з-поміж інших лише те, що вона старалась та працювала, самостійно забезпечуючи собі безбідне, спокійне життя, тим часом коли її знайомі та однолітки намагались вдало вийти заміж, щоб таке життя отримати.
Проте одного разу Ілоною зацікавився найзавидніший холостяк її містечка, якого собі за чоловіка хотіли майже усі жінки. Розумний, інтелігентний, має гарні манери і хорошу роботу. Так ще й до того ж романтик. Ну не чоловік, а мрія.
Ілона раніше про нього навіть не думала, але, провівши з Орестом час на першому побаченні, одразу ж закохалась та зрозуміла, чому всі дівчата так за ним бігають. Не вийшло нашій Ілоні встояти перед такими перевагами Ореста. І те зрозуміло, чари в нього ще ті.
Проте, в цій історії є одне «але». Не все так ідеально, як здавалося б. Стався випадок, після якого Ілона не змогла більше бачити свого коханого в такому ж світлі, як і раніше. Ба більше, не змогла бути з ним у відносинах й надалі.
Сталося це все на одному з побачень Ореста та Ілони, яке стало для них обох останнім. Все було дуже романтично: букет ніжних квітів як подарунок від Ореста, кава за столиком літника в затишній кав’ярні, що знаходилась в парку. Пара прекрасно проводила час. Орест запалив цигарку та почав курити, попиваючи каву. Людей майже не було, тому він вирішив, що це не буде проблемою.
Раптом підійшов офіціант, який попросив не палити, адже це громадське місце, а також не диміти в присутності такої чарівної леді як Ілона. І тоді чоловіка наче перемкнуло. Він грізно встав, почав кричати на офіціанта й навіть замахнувся, щоб вдарити того, але Ілона заступилась за офіціанта і сказала Оресту, що не можна кидатись на людей, якщо ті роблять зауваження. Ще й цілком виправдані.
Це стало точкою кипіння для Ореста, він накричав на Ілону, обізвавши дурепою та пішов геть не заплативши. Останнє не було проблемою, але сам факт того, яка поведінка була в Ореста, сильно засмутив Ілону та навіть змусив розплакатись.
До неї підійшов адміністратор, який якраз закінчував свою зміну, бо працював того дня лише до шостої вечора. Чоловік представився Антоном та попросив пробачення за те, що вечір зіпсовано.
– За що ви вибачаєтесь? – здивувалась Ілона. – Офіціант все зробив правильно. Це мені потрібно вибачитись за поведінку мого хлопця… Тепер вже колишнього.
Ілона розуміла, що більше вона не хоче бути з людиною, запальний характер якої може спричинити не тільки проблеми, а ще й побої когось. І немає гарантії, що цим кимось не буде Ілона.
Антон провів жінку додому, адже хвилювався, щоб часом Орест не зробив їй нічого поганого. І не помилився в своєму рішенні. Під під’їздом, в якому знаходилась квартира Ілони, стояв дуже розлючений Орест. Він хутко наблизився до Ілони і почавши штурхати її в плечі закричав:
– Ти хто така, щоб посміти так мене принижувати та соромити перед якоюсь прислугою?! – так Орест називав офіціанта.
Але одразу після цих слів Орест полетів до сусідньої клумби від того, що його щелепа «поцілувалась» з рукою Антона.
– Більше навіть не думай наближатись до Ілони. А в кав’ярні стоять камери, записи з яких, разом з заявою про хуліганство, ми передамо до відповідних органів.
Ілона з Антоном піднялись до квартири жінки та стали чаювати. Тоді вони вперше обійнялись і не розлучались з того дня.
А зараз вони щасливо живуть в шлюбі близько року. Антон та Ілона прекрасна та гармонійна пара. Ось так Ілона знайшла справжнє щастя, відмовивши найбажанішому кавалеру їхнього міста.
