УЖЕ НЕ ТЕРПИТЬСЯ ЗАМІЖ
Ганна дуже мріяла вдруге щасливо вийти заміж. Несчасливий досвід у неї вже був. В неї син Остап, двадцятирічний хлопець.
…Колись давно її чоловік виявився невірним аж поки Ганна не повернулася з відрядження на день раніше. Застала чоловіка, напівроздягненого, саме коли той поспіхом заправляв ліжко у їх спальні. А її найближча подруга готувала каву на кухні у Ганниній нічній сорочці! Класика. Розлучення було миттєвим. Подруга-зрадниця заблокована в усіх месенджерах і зітнута з життя. Ганна не копирсалась у деталях є вина, має бути і кара. Чоловіка виставила на сходову клітку разом з валізою, синові наказала не спілкуватися з ним. Тоді Ганні ще й тридцяти не було.
Минуло понад десять років. Ганна захистила спершу кандидатську, потім докторську дисертації. В сорок Ганна вже стала доктором філологічних наук, очолила кафедру у Львівському педуніверситеті.
Як фахівця її цінували і поважали. А всі десять років у самотності Ганна не переставала сподіватися вірила, що ще не час сидіти вдома з вязанням та вишивкою.
Кавалерів у Ганни бувало достатньо. Але до душі так ніхто і не причалив. Один кандидат уже після першого побачення покликав Ганну під вінець, позичив у неї грошей (Ми ж майже родина…) та й був такий. Інший шукав маму для собствених дітей вдівець одразу запросив до себе додому, попросив Ганну приготувати вечерю на всіх. Ганна не очікувала такої гарячої зустрічі, але наготувала, нагодувала трьох діток. Потім повернулась додому, розплакалась. Їй стало шкода тих дітей та їх батька, сам як сирота Але підняти на собі все це не змогла. Мабуть, я егоїстка, думала Ганна.
Кожного року варіантів залишалось дедалі менше. І коли Ганна вже майже змирилася з марністю надій, і хотіла поставити жирну крапку у цих безплідних історіях, на обрії зявився Він.
…Студент з Туреччини. Ісмаїл, двадцятивосьмирічний хлопець, колись навчався у Ганниній групі. Вона була його викладачкою. Після випуску Ісмаїл залишився у Львові, відкрив невеликий бізнес.
Одного разу Ганна заїхала на АЗС заправити авто. Ісмаїл виявився власником станції. Заговорили, згадали університет, пореготали. Ісмаїл дав візитку Ганні. Може, знадобиться… Так і стала вона раз на тиждень заправлятися у нього й навідуватись. Ісмаїл почав активно проявляти увагу: запрошував у ресторан, на концерт камерної музики. Ганна ніяковіла, не вірила в щирість колишнього студента, від усіх запрошень відмовлялась.
Ісмаїл не відступав. Вона добре памятала, що він був не такий, як інші, дуже наполегливий, завжди тягнувся до знань, відмінно говорив українською. Ісмаїл був справжнім красенем зі східною зовнішністю, дівчата з факультету мліли від нього, коли той ішов коридором. Ганна згадала, як під час навчання Ісмаїл подарував їй деревяну скриньку. Усередині була записка. Ганна спочатку почервоніла, потім зблідла й розірвала записку на мілкі шматочки Пані Ганно! Я Вас люблю!. Ганна сприйняла це за жарт. Поклала скриньку в руки Ісмаїлу й втекла.
Наступного дня Ісмаїл постукав у її кабінет:
Пані Ганно, пробачте. Я не хотів вас образити. Ви мені дуже подобаєтесь.
Ганна прийняла вибачення:
Гаразд, Ісмаїле, йдіть на заняття.
Після того до кінця навчання Ісмаїл уникав Ганни, лише час від часу дивився нишком. І ось тепер все повернулося. Ганна в роздумах прийняти залицяння чи відхилити? Я йому вже ніхто. Просто чоловік і жінка Чому б і ні? розмірковує Ганна.
І врешті, віддається долі.
…Завязався стрімкий роман.
Перше побачення з Ісмаїлом було справжнім відкриттям. Він виявився ніжним, веселим, романтичним. Таких кавалерів у Ганни ще не було. Різниця у віці не заважала спілкуванню: Ганна почувалася дівчиськом, а Ісмаїл життєво досвідченим чоловіком.
Ганна почала називати Ісмаїла по-своєму Вадимом, йому підійшло. А він Ганну Галею. Вона була щаслива, вперше почувала себе бажаною жінкою. Спалахнуло кохання не загасиш.
Проте Ісмаїл не кликав Ганну заміж. Мав намір повертатися додому, йти проти волі родини не смів. Мама повідомила: гідну наречену вже знайшли її звуть Меліке, їй сімнадцять, порядна сімя… Ганна й сама не поїхала б у чужу країну, як покинути сина, маму? Її там не прийняли б. Не до двору.
Свій коровай завжди солодший.
Тому Ганна вирішила віддати свої тепло та ніжність Ісмаїлу а там, як буде.
Скільки мені ще жіночого щастя відведено? Крихти. Любитиму цього чоловіка так, що й дихати буде важко. До останку! ділилась вона із мамою своїми думками.
Мама була категорично проти іноземця:
Галю, навіщо тобі той чужинець? Хіба наших Вадимів мало? Ніколи не дам благословення! Твій колишній чоловік вже десять років біля тебе вється, не бачиш? Пробачила б і зажила б… Син же!
Мамо, Ігор мені зрадив, памятаєш? обурювалась Ганна.
Господи, він вже сто разів просив пробачення! І ти сама винна сіла за дисертації, чоловіка лишила без уваги. А чоловік як діти: не услідкуєш зявляться добрі душі навколо. А він сильно не перебирає, не відступала мама.
А чому ж ти, мамо, не простила мені тата? Теж каявся, парирувала Ганна.
Ну ти й порівняла! По-перше, твій батько пішов, ще доки ти не народилася. По-друге, привів з собою трьох дітей. Вернувся, щоб подивитися на тебе. Навіщо мені чоловік з трьома хвостами? Я не могла забрати його в іншої жінки з дітьми. А твій Ігор десять років ходить один Остап його любить, завершила мама.
Ох, мамо, не збираюся я виходити заміж за Ісмаїла. Стара я для нього. Дочекаюсь, коли він перший завершить усе. А там побачимо зітхає Ганна.
Ех, дитино… й стара кобила до солі тягнеться, зітхає мати.
Через три роки Ісмаїл прощається з Ганною: Буду на звязку, люба Гале, каже він на прощання.
Ганна була морально підготовлена до такого фіналу, та все одно боліло віддавати Ісмаїла юній Меліке. На прощання він подарував ту ж різьблену скриньку, з якої все почалося. Усередині було незвичайне срібне колечко із двома ангеликами, які тримали серце з бурштину.
Своє серце залишаю тобі, Гале, гаряче цілує Ісмаїл.
Він їде до Туреччини.
Через рік приходить весільне фото: Моя дружина Меліке. Ще за рік нове: Моя друга дружина Айше. Ісмаїл розповідав Ганні, що в Туреччині законом дозволене багатоженство.
Коли Ганна дивилася на ці звіти з чужого життя, в неї не було ані краплі ревнощів. Що ті зелені курочки знають про справжнє кохання? Лише сумний погляд на фото трішки радував значить, сумує. Може, досі кохає?.. Хоча Стара любов, як іржавий ключ, вже не відчиняє сердець.
…Казка закінчилась, перегорнуто ще одну сторінку.
За цей час син Ганни теж одружився, привів невістку додому. Коли у молодих народилася донька, Ганна попросила їх назвати її Галею хотіла, щоб память про те запашне кохання жила вічно.
Ганна пробачила (або, може, просто пожаліла) колишнього чоловіка. Провина була, та простила. Ігор діяв через тещу. Урешті мама переконала Ганну помиритись з чоловіком:
Він давно усвідомив свою провину. Та й хто без гріха? Гріх не по лісу блукає, а поміж людей. Не кожен устане від спокуси та пристрасті.
…Ганна та Ігор живуть тепер однією сімєю. Намагються більше не розлучатись. А ще Ганна закінчила курси з вязання і вяже внучці Галі шкарпетки з східними візерунками…
