Тепер усе це здається далеким сном, але добре памятаю той день, що залишив слід у памяті багатьох на центральній вулиці Києва.
Було гамірно, повно метушні біля магазинів з вітринами, де пані хизувалися модними торбами, а чоловіки в коштовних костюмах чудилися між собою. Поруч кафе чорний “Мерседес-Бенц” стояв на узбіччі, мерехтів на сонці та вабив погляд. Господар дорогої автівки, пан Сергій Коваль, голосно переговорював телефоном, навіть не зважаючи на оточення.
Не встиг я озирнутись, як почувся плескіт і все перевернулось. Крізь натовп миттю промайнув малий років пяти, у потертих штанях і брудній сорочці, із відром, що ледь не перевершувало його зріст. Він розмахнувся і вилив каламутну воду просто на блискучий борт машини. Грязюка покрила двері, бризки потрапили у вікна. Всі завмерли. Мобільні телефони миттю здійнялися вгору, аби зафіксувати це дійство.
Сергій Коваль розвернувся, аж вуха налились червоним. ЩО ТИ ЗРОБИВ?! гримнув він. Хлопчик мовчки стояв з порожнім відром, нижня губа тремтіла, але очей не відводив.
Ви припаркувались на моїй мамі, мовив він тихо, та в цій тиші кожне слово було чутно, наче дзвін.
Вулиця затихла. Автомобілі приглушили мотор. Сергій розгублено кліпав очима.
Що?.. ледве вичавив він.
Хлопчик показав на бордюр. Люди повернули камери вниз. Біля переднього колеса лежали щойно зімяті живі квіти. Під шиною заплуталась жіноча сумка, одна лямка була надірвана. Всі переглядалися між собою, хтось вже шепотів.
Сергій відступив на крок, зблід.
Я не помітив оговтався він ледь чутно.
Голос хлопця затремтів: Вона тут квіти продавала.
В обличчі чоловіка ніби щось змінилося. Він став на одне коліно біля колеса, обережно дістав з-під шини покручений букет. Та раптом помітив біля гуми тонкий браслет.
Його рука завмерла. Обережно підніс він прикрасу до лиця і лице його повернулося восковим.
Невже Оленко? видихнув чоловік.
Хлопчик глянув крізь сльози:
Ви знали мою маму?.. спитав.
Не встиг Сергій відповісти, як задні двері чорної автівки прочинились зсередини. Звідти долинув тихий, втомлений жіночий голос:
Левко?
І всі, навіть ті, що знімали на камеру, затамували подих.
