Жінка нагріла чай, сіла за стіл і почала свою розповідь про те, що трапилося насправді. Сашко із матір’ю також присіли і почали уважно вислуховувати промову. Олена розповіла, що рідний батько дитини якось раптово згадав про свого сина і має на меті забрати його до себе.
– Він сказав, що це його кровиночка і що б там не було, все буде так, як він захоче. Ірина і так намагалась поїхати десь далеко, стишитися, щоб її ніхто там не знайшов. Але нічого змінити вже не можна було.
Саша в цей момент обурився, що він також батько і має право на цю дитину.
На що Олена продовжила:
– У них взагалі свої правила. За національністю він кавказець і відмовляти йому ніхто не має права. Тому, якщо Іра буде щось мати проти, то він просто візьме і вкр аде малого. Сам пообіцяв, що не чекатиме, а зробить все по-своєму.
Свекруха Іри сиділа і не могла видавити жодного слова. Останнім часом вона настільки змарніла, що мішки під очима ставали з кожним днем більшими і більшими. Олександр також не міг уже дивитися на свою втомлену, замучену маму.
Він і сам не знав, як жити та вчиняти далі. Адже уже звик бути Антончику батьком. Ця ситуація мучила його, адже от-от він втратить і кохану, і сина. На Ірину ж досі є образа. Вона обдурила його. Та Саші хотілося врятувати кохану з дитиною з біди.
– Сашко, синочок. Розумієш, нам потрібно якомога швидше врятувати нашого Антончика. Що б там не було, ми мусимо це зробити. – плакала Аліса Василівна.
– Я вам розповідаю це все і не надіюсь, що ви відразу мені повірите. Вирішувати вам. – завершила Олена.
Олександр ще довго сидів на кухні нерухомо. Спати не хотілося, адже думки пожирали його зсередини. Потрібно було щось вирішувати, але голова відмовлялась приймати розумні рішення. В якийсь момент він вибіг з квартири.
Минуло якихось дві години і всі сиділи вдома. Аліса Василівна ридала від щастя. Неймовірно приємно було бачити свого Антона. Та і Ірину хотілося якомога швидше обійняти і поцілувати. Вона справді за ці роки стала для жінки рідною людиною.
Саша і Ірина довго говорили. Через кілька десяток хвилин чоловік вибіг розлючений з телефоном біля вуха і побіг кудись.
Навіть не сказав, куди іде, та жінка зрозуміла – на зустріч з тим самим кавказцем. Тож тепер залишалось лише чекати.
Вранці Саша повернувся не в тверезому стані і з синцем під оком, та з щасливою фізіономією. Він обійняв всіх рідних і сказав:
– Все, мої хороші. Більше ніхто нас тривожити не буде. Ваш кавказець більше не турбуватиме нікого. І хочу додати, що чоловік він доволі непоганий. Просто він лише з часом зрозумів, що не можна було тебе кидати.
Через декілька місяців Ірина ще й дізналась про те, що вагітна від Сашка. Сім’я після народження другої дитини стала ще міцнішою.
Та от через 5 років Іра знову знайшла собі коханця. Ех, так нічого вона для себе і не зрозуміла.
