Зaплakана дівчина повернулася в кімнату. Ця сварка має присмак кінця. Весіллю не бути і навряд чи вже вдасться повернути хоч щось.

Матір Саші сама не зрозуміла до кінця ситуацію:

– Він сказав, що пропав Фінік. Вже декілька годин витратили на пошуки по всьому району.

Фінік – особливий для мого сина песик.

Пояснень знайти не вдалося більше. Напевно, хвилювалася сама дуже сильно і вибір його не одобрила. Своїх думок не хотіла видати, тож просто мовчала. Та син уже дорослий і було б по-дурному вказувати йому, що робити.

Я просто раділа, що син здається щасливим. Але зараз щиро не розуміла, що відбувається. Він давно не приїжджав, хоча обіцяв прибути на свіжі варенички.

Сашко завітав через 5 днів. Страшенно зморений, з поганим виглядом. Та мені не довелося багато розпитувати і думати, як почати розмову. Син сам це зробив:

– Ти вибач мені за тривале запізнення. Часу немає зовсім. Я об’їздив всю країну, довго перевіряв усі ветеринарки і притулки. Як тільки знайшов, за що зачепитися, ниточка надії зникла.

– Сашо, як так могло статися? Це ж розумний пес, всьому научений. Раніше я б і не подумала про такий хід подій. А взагалі мені страшно, що ти скасовуєш власне весілля через таку дрібницю. Витрачені немалі суми і Улянка у відчаї.

– Заплакана Уляна повернулася в свою кімнату гуртожитку. Я відчуваю, що ця сварка має присмак кінця. І зараз геть не розумію, чи вдасться нам повернути усе?! Річ була й не в тому, що вона ненароком відпустила повідок Фініка. Я сам повинен був передбачити, що довіряти їй не варто. Та ж в мене була домовленість з сусідським хлопчиною. Я платив йому, а він був радий допомогти з псом. Та Уляна, переїхавши до мене вирішила, що це пуста трата коштів і змусила розірвати нашу угоду. Натомість пообіцяла гуляти з собакою сама. Як я міг допустити це? З першої ж зустрічі їх знав, що справи не буде. Вони не відчули один одного. Не було зв’язку між ними.

Я ніколи не подумала, що син може так щиро плакати. Сльози стікали по його обличчю великими краплями. Цей пес був з ним уже п’ять років.

Він сам взяв його, сам виростив і навчив командам.

Останнім собаку бачили поруч з якимось безхатьком, тож Саша віднайшов його, влаштував допит, перед цим обіцяючи дати грошей. Чоловік мусив був сказати, що подарував того собаку своїй сестрі, що живе в маленькому містечку недалеко звідси.

– Та твій пес живе, як сир в маслі. Є тепле житло, гарно годують. А от повернути його я тобі не зможу, бо вже випив «нагороду» за нього і гроші від твоєї дружини теж витратив. Сестра розсердиться на мене.

Ледве вдалося дізнатися адресу нового проживання улюбленця.

Відразу поїхав туди і, о щастя, господиня з ласкою погодилася віддати Фініка. Навіть винагороди не захотіла, бо зрозуміла, що пес сумує за попереднім хазяїном: нічого не їсть і скулить майже весь час.

Як тільки побачив Фінік господаря, то наче воскрес! Так швидко хвостом замахав, так очі від радості засвітилися, так біг назустріч.

Уляна ж довго пояснювала, що не хотіла нічого лихого, говорила про приїзд до матері Олександра, але ніхто не чув і не хотів чути її. Таку підлість не пробачили навіть друзі колишньої пари закоханих.

Оцініть статтю
Дюшес
Зaплakана дівчина повернулася в кімнату. Ця сварка має присмак кінця. Весіллю не бути і навряд чи вже вдасться повернути хоч щось.
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.