Марійка перебирала в шафі. Ось речі Микитки. Маленькі давно. Адже синок виріс. Шість років виповнилося. В цьому році в перший клас. Марійка задумалася. Речі залишала, думала, що буде ще один малюк. Але чоловік кинув їх заради іншої. Цілий рік дівчина чекала і надіялася, що він повернеться. Як у других сім’ях, відразу з’явиться друга дитина. Тому і не віддавала речі нікому. Але наразі все, не повернеться. Чула, що в них дитина скоро народиться.
Відклала дуже багато речей, що вже малі сину. Продумала, кому б запропонувати. А, так, в другому під’їзді живе дівчина з двома хлопчиками. Один зовсім малий, а другий трішки старший. Речі Микитки якраз для них впору, якщо їхня мама захоче. Тому виглядала ту дівчину, щоб запропонувати їй купити за копійки, щоб не задарма віддавати. Коли не потрібно, бачила її кожен день. А це вже три дні, ніяк не побачить.
Нарешті зустрілися. Запропонувала їй речі Микитки. На її подив, дівчина відмовилася:
– Мої сини недоноски не носитимуть.
Сказала, як відрізала і пішла геть. Марійка дивилася вслід, не знаючи як на це реагувати. Були б одіти її діти гарно, то ще б повірила. А вони дійсно в недоносках у неї, а ще й не хоче. У Марійки всі речі добротні, гарної якості. Адже для свого сина купували, ще коли чоловік був удома.
Їхню розмову почула жінка, яка сиділа на лавочці. Вона підійшла до Марійки, попросила речі для внуків. Хлопчики ще маленькі, а одягу для них потрібно багато. Тому жінка просить віддати їй. Заплатить, скільки скаже Марійка. На тому й порішили. Жінка принесла не тільки гроші, а й цукерки для Микитки. Все дякувала дівчині, що дозволила їй забрати речі для своїх внуків. А коли побачила, якої якості, і які чисті, неначе нові, витягла з гаманця велику купюру і поклала на стіл:
– Бери, я за такі гроші не куплю стільки речей. А тут на два роки мої внуки будуть забезпечені.
Марійці приємно. Віднині вона маленькі речі Микитки віддавала лише Марії Петрівні.
