Ключ клацнув у замку, і Оксана, намагаючись не шуміти, прокралася в квартиру. У передпокої було темно, лише з кухні пробивалася тонка смужка світла. Батьки знову не спали, хоча час перевалив за північ. Останнім часом це стало звичною справою довгі нічні розмови за закритими дверима. Зазвичай тихі, але іноді переходили в приглушену перепалку.
Оксана зняла туфлі, поставила сумку з ноутбуком на тумбочку і пройшла по коридору у свою кімнату. Їй не хотілося пояснювати, чому вона затрималася, хоча причина була поважна проект на роботі ніяк не сходився, а строки підганяли.
Крізь стінку їй були чутні приглушені голоси.
Ні, Андрію, я так більше не можу, мама говорила тихо, але в голосі чулося явне роздратування. Ти обіцяв ще минулого місяця.
Наталко, зрозумій, зараз не час, батько, судячи з усього, знову виправдовувався.
Оксана втомлено зітхнула. Останнім часом батьки постійно про щось сперечалися, але при ній робили вигляд, що все гаразд. Звичайно, вони вже за п’ятдесят, вона давно виросла, але все одно неприємно усвідомлювати, що в їхніх стосунках щось не так.
Вона роздяглася, умилася і лігла під ковдру, але сон не йшов. Думки крутилися довкола одного й того самого. Оксанин брат Ярослав жив окремо, в іншому місті, і рідко приїжджав. Якщо батьки вирішать розлучитися хто з ким залишиться? Кому дістанеться квартира? І чому вони приховують свої проблеми?
Голоси за стінкою не втихали. Оксана простягнула руку до тумбочки і намацала навушники хотілося заглушити чужі таємниці музикою. Рука зачепила телефон, і той упав на килим. Піднімаючи його, Оксана випадково відкрила диктофон. Палець застиг над екраном.
А що, якщо… записати їхню розмову? Просто щоб дізнатися, що відбувається, а не здогадуватися. Адже якщо вона спитає прямо, вони напевно відмахнуться, скажуть, що все гаразд.
Совість поколювала неприємним холодком. Підслуховувати негарно, тим більше записувати. Але з іншого боку, це її батьки, її родина. Вона має право знати, якщо щось серйозне.
Наважившись, Оксана увімкнула диктофон, поклала телефон на тумбочку ближче до стіни й накрилася ковдрою з головою.
Вранці, збираючись на роботу, вона помітила, що й батько, і мама виглядали невиспаними. За сніданком вони майже не розмовляли, лише обмінювалися формальними фразами.
Ти пізно повернулася вчора, помітила мама, наливаючи чай. Знову затрималася на роботі?
Так, проект доробляли, кивнула Оксана. А ви чого не спали?
Та так, фільм дивилися, відмахнулася мама, але навіть не глянула на доньку.
Батько втопився в газеті й зробив вигляд, що дуже захоплений статтею.
Сьогодні не чекай мене до вечері, сказав він, не підводячи очей. Переговори з клієнтами, можу затриматися.
Мама стиснула губи, але промовчала.
Увесь шлях до офісу Оксана боролася з спокусою послухати нічний запис. Але в метро було надто людно, та й соромно якось. Вирішила відкласти до вечора.
День тягнувся нескінченно. Остаточно, повернувшись додому, Оксана виявила, що мами немає записка повідомляла, що вона пішла до подруги й повернеться пізно. Батько затримувався на роботі, як і обіцяв. Ідеальний момент.
Забравшись із ногами на диван і вкрившись пледом, Оксана натиснула кнопку відтворення.
Спочатку були чутні лише уривки фраз, потім запис став чіткішим.
…скажемо Оксані? голос батька звучав схвильовано.
Не знаю, зітхнула мама. Боюся, вона не зрозуміє. Адже стільки років минуло.
Але вона має право знати.
Звичайно має, але як пояснити, чому ми стільки років мовчали?
Оксана застигла. Про що вони? Яку правду від неї приховують?
А пам’ятаєш, як усе починалося? раптом спитав батько, і в його голосі пролунала усмішка.
Ще б пак, усміхнулася мама. Я думала, це ненадовго, а виявилося на все життя.
Зате яке життя вийшло, хмикнув батько. Хоч часом було непросто.
Особливо коли з’явилася Оксана.
Серце дівчини стиснулося. Що значить “особливо”? Вона була небажаною дитиною? Чи справа в чомусь іншому?
Але ми впоралися, продовжив батько. І вона виросла чудовою.
Так, у маминому голосі лунала гордість, і Оксана трохи розслабилася. Тільки тепер нам треба вирішити, що робити далі. Я втомилася від цього подвійного життя, Андрію.
Подвійного життя? Оксана похолола. Невже в когось із них роман на стороні? Чи вони обидва зраджують одне одному? Від цієї думки зробилося нудно.
Наталко, давай все-таки дочекаємося приїзду Ярика. Все обговоримо разом, усією родиною.
Добре, погодилася мама. Але після цього ніяких відстрочок. Або ми все змінюємо, або… я не знаю, що тоді.
Запис перервався мабуть, батьки пішли з кухні, чи телефон перестав запис
