Подорожувати з малою дитиною є доволі важкою, особливо коли подорож триває довго. Але діватись нікуди, треба якось добратися додому.
Наразі добираюся громадським транспортом. Зі мною мій трирічний синочок Марко. Загалом він спокійна дитина. Але не в поїзді, коли поїздка триває більш, як шість годин часу.
Я для нього стаю всім. І м’якенькою іграшкою, якою можна побавитися, як йому заманеться. Скажімо, потягати мене за вуха, волосся, вкусити за щоку і палець, запеленати цілком мій рот і таке інше. Для мене важливо, що він не вередує, а бавиться.
Опісля я стаю для Марка гойдалкою. Він всідається на мої ноги, і я підношу його вверх, потім опускаю вниз – аж до знемоги.
Він починає вимагати ще. Пересаджую малого на коліна і ми вже їдемо на конику. Весело малому.
Потім я надуваю щоки, а він своїми рученятами їх сплюскує. Це також втішає Марка.
А далі я ховаюся за свій чемодан і він намагається вловити мій погляд – ще хвиля радості.
Такі ігри тривали аж до повної знемоги – моєї і його. Врешті він заснув. Я полегшено зітхнула. Можна й собі трохи відпочити.
Ось зупинка. До мене підходить пасажир, що сидів навпроти, і вкладає в мою руку згорнутий аркуш паперу. Прощається і виходить.
Розгортаю з зацікавленням і читаю слова, що адресуються мені:
«Ви чудова мама. Я всю дорогу милувався вами. Мрію, щоб моя дочка була ж такою, як ви, у вихованні дітей».
Звичайно, я була зворушена такою поведінкою чоловіка. Адже здебільшого пасажири не звертають один на одного уваги.
Коли добралася додому, вирішила знайти його через Фейсбук. Я описала цю історію і виклала листа.
Так, незнайомець відгукнувся за кілька тижнів. Як з’ясувалося, він взяв собі за звичку робити людям приємність отак несподівано. Під час цієї поїздки у полі його уваги була саме я. Йому насправді я сподобалася, як мама, і він таким чином виразив власне захоплення.
Скажу вам, це було доволі приємне знайомство. Адже насправді більшість людей заклопотані власними справами. Їм ніколи робити приємність іншим, ніколи усміхатися, тим паче приділяти стільки уваги.
Я ще раз була зворушена. Надіслала йому лист-подяку за прояви звичайних людських якостей, яких так бракує у нашому холодному світі.
Між іншим, також взяла собі за звичку робити щось приємне людям, з якими бодай на мить стрічаюся в житті.
