Моя мама ніколи не вирізнялася особливою акуратністю. Для неї не проблема залишити брудний посуд у мийці на декілька днів чи не протерти пил там, де його явно забагато. Коли я росла, вона не привчала мене до порядку, не змушувала прибирати у своїй кімнаті й за шафу мені слугував стільчик.
Може я виросла такою ж, якби не бабуся. Коли вона забирала мене до себе в село на літні канікули, то всього навчала. На кухні їсти готуємо, а бабця наказує: «Брудний посуд на столі не залишай. Візьми водички й одразу сполосни, щоб порядок був».
Сіли ми ввечері телевізор дивитися, а бабуся за серце хапається: «Боже, дитинко, ти бачила, яке павутиння в бабусі в кутку зібралося. Ану швиденько біжи по віника». Й не важливо, що фільм цікавий йде. Якщо брудно, то негайно потрібно прибрати. Я спершу сердилася, а тепер вдячна старенькій за те, що до чистоти привчила.
Чоловік у мене такий же, любить, коли скрізь порядок й кожна річ повинна мати своє місце. Ми частенько буваємо в гостях у батьків Сергія. Так у свекрухи завжди всюди все сяє, а це при тому, що вона ще працює на пошті й город тримає, на якому ніколи бур’яну не знайдеться.
Коли ж ми приїжджаємо до моєї матері, то мені стає соромно за те, що твориться у квартирі. Гора пилюки, павуки поселилися на правах квартирантів. Чашки всі в заварці, виделки й ложки липкі, огидно в руки взяти. Тарілки мама ніколи не помиє миючим засобом. Каже, що це шкідливо, тож жир настільки в’ївся в обідки, що їх уже й не відмиєш.
Якось не витримала я, поїхала до матері сама, накупила миючих засобів, сміттєвих пакетів й прийнялася порядок наводити, бруд вигортати. Мама такий ґвалт зчинила, наче я її грабую. Наказала негайно припинити те, що я роблю й попросила мене на вихід. Запитую, невже їй подобається жити у такому, вибачте на слові, срачеві, а вона мені: «Не лізь, куди не просять!»
Мені перед чоловіком соромно страшенно. Бачу ж, що коли я прошу до матері заїхати Сергій на обличчі міняється й завжди просить мене не затримуватися. Він останнім часом навіть до квартири заходити не хоче і я його прекрасно розумію, а мама ображається, що зять задається.
Ну от як її перевчити? Сумно визнавати, але я все більше переконуюся, що якщо в бабусі не вийшло привчити маму до порядку, то мені немає чого й починати.
