Ради онука, попри всі обмани
— Я лиш хотіла допомогти дітям, піклуватися про онука. Знала, що з грішми в них туго, тому й погодилась, щоб невістка пішла працювати, — з гіркотою зітхає Ганна Дмитрівна.
Їй п’ятдесят п’ять, і вона на пенсії через хворобу. Доходи мізерні, але жінка виживає. Син давно дорослий, а молодша донька вчиться в університеті, підробляє та допомагає матері.
— Син одружений вже шість років. Одразу після весілля вони з невісткою взяли іпотеку. Я радила однокімнатну, щоб не тягнути непосильне, але вони вибрали двокімнатну. Допомогти не могла — сама ледве справляюсь. Свати теж не втручалися, у них свої фінансові клопоти, — ділиться Ганна Дмитрівна, яка мешкає у містечку Вербове.
Вона знала, що родина невістки, Оксани, не з заможних. Це її не бентежило, але рідня Оксанчи завдавала клопоту.
— Бабуся Оксани ніколи не працювала, але народила п’ятеро. Жила з городу, тримала господарство, але бідувала. Лише моя сваха, мати Оксанчи, вибилася в люди. Решта її братів і сестер скотилися на дно, — згадує Ганна Дмитрівна.
Старший син загинув через пияцтво, середня донька сидить за крадіжку, молодший син десь пропав безвісти. А молодша сестра Оксани, на сім років старша за неї, досі тягне з матері останнє.
— Ця сестра вийшла заміж за якогось нерозумного хлопця. Дітей немає. Чоловік її у в’язниці, відсидів три роки, ще стільки ж попереду. А вона молода, їй хочеться жити, — розповідає Ганна Дмитрівна.
Поки зять був на свободі, він набрав кредитів, які тепер гасить сваха, мати Оксани. Сама ж сестра, Марія, повернулася до батьків і оформила допомогу по інвалідності, щоб хоч щось мати. Працює, але зарплати ледве вистачає на їжу й комуналку.
Сваха, Наталія Петрівна, умовляла Марію розлучитися, щоб частину боргів списали на чоловіка. Але та вперто відмовлялася: кохає його, хоч у пекло за ним. І тут нова біда:
— Наші діти ніби добре живуть, я рада. А ми з чоловіком розлучаємося, — оголосила сваха Ганні Дмитрівній.
— Я оніміла. Стільки років разом, і раптом таке! Виявилося, що світ пішов до молодшої, з трьома дітьми, залишивши родину без годувальника, — хитає головою Ганна Дмитрівна.
Незабаром і Оксана прийшла до свекрухи, скаржачись, що грошей не вистачає, а чоловіка, Олега, звільнили з підробітку. Їй запропонували роботу на півставки, і вона благала Ганну Дмитрівну посидіти з онуком.
— Хто їм допоможе, крім мене? Сваха працює, дочка моя вчиться, а інша рідня лише про себе думає. Я сказала Оксані, що боюся не впоратися — онук, Данилко, жвавий. А вона як заплаче! — зітхає Ганна Дмитрівна.
Зрештою вона погодилась доглядати Данилка, але лише у себе вдома. Живе на першому поверсі, двір замкнений — гуляти зручно. Квартира свекрухи була недалеко, возити онука нескладно. Ганна Дмитрівна, подолавши біль, пила ліки й справлялася.
Одного разу Данилко захворів, і бабусі довелося сидіти з ним у квартирі дітей. Заглянувши у холодильник, вона ахнула — порожньо, ніби в степу. У цю мить Олег влетів додому переодягнутися перед зустріччю.
— Оксана скоро буде, па! — кинув він.
— Куди ти? — здивувалася Ганна Дмитрівна.
— На підробіток, зміна замінилася.
— І тут мене ніби грім ударив, — згадує вона з тремтінням у голосі. — Всі мене обманули! Оксана працювала не заради іпотеки, а щоб гасити борги своєї сестри! Олег горбатився на двох роботах, я здоров’я гробила з онуком, а невістка рятувала свою рідню!
Ганна Дмитрівна була поза себе. Вона скаржилася синові, але той захищав дружину, запевняючи, що Оксана все робила заради родини. Свекруха не могла повірити в такий обман. Я можна брехати, дивлячись у вічі?
Вона розуміла, що після скандалу відносини зіпсуються. Може, і онука не дадуть бачити. Але миритися з нахабством невістки Ганна Дмитрівна не збиралася. Її серце розривалося від образу, але правда була важливіше.
