У перерві зайшла в кавярню, вона побачила свого чоловіка з іншою та вирішила їх обох покарати.
Ярослава зупинилася в кавярні на перерві, коли побачила свого чоловіка з незнайомкою. Вона глибоко зітхнула, виходячи з офісу. Сьогодні було стільки турбот, і знову чи справді йому потрібні були ті звіти саме зараз? Вона могла б все зробити завтра. Робочий день був напружений, тому вона вирішила зайти в улюблену кавярню. Вже уявляла смачний грецький салат і каву, і життя на мить набуло би інших фарб.
Увійшовши всередину, вона помітила, що кавярня майже пуста. Вже збиралася сідати за звичний столик і замовити салат, як раптом побачила знайоме обличчя. Її чоловік, Богдан. І не сам, а з якоюсь ефектною жінкою.
Ярославу ніби обілляли крижаною водою. Незнайомка виглядала так, ніби тільки зійшла з обкладинки модного журналу. Білява з підкресленою фігурою, в облягаючій сукні, що сяяла дорогими прикрасами. Її макіяж був бездоганним. Вона й Богдан весело розмовляли. Він щось розповідав, а вона сміялась, легковажно торкаючись його руки.
Все всередині Ярослави перевернулося з ніг на голову. «Ось як воно», ледь не кинулася вона до їхнього стола. Спочатку хотіла підійти й одразу все зясувати. Гучно й театрально, як у кіно. Але зупинила себе. Ні, це було б занадто просто.
Вона відійшла, обдумуючи план. Вона влаштує йому справжній спектакль.
Ярослава вибрала столик в іншому кінці, але так, щоб бачити їх обох. Замовила грецький салат і каву, але не поспішала їсти. Дістала телефон і набрала номер Богдана. Його телефон задзвенів на столі. Він глянув на екран і швидко приглушив дзвінок. Ярослава усміхнулася. Отже, не хоче відповідати? Цікаво, про що вони так палко розмовляють?
Вона не відводила очей, спостерігаючи за кожним їхнім рухом. Богдан нахилився до біляви, щось прошепотів їй на вухо. Вона реготала, прикриваючи рота рукою. На її пальці блищав великий діамантовий перстень.
Серце Ярослави стиснулося. Вона відвернулася, намагаючись стриматися. «Годі, Ярославо, спокійно. Не треба панікувати», вона нервово гладила серветку.
Спогади блискавично проносилися в голові. Перша зустріч, соромязливі побачення, зізнання в коханні. Невже все це був обман? Невже він зараз грає на два боки? Вона стиснула зуби, але вирішила спостерігати далі. Хотіла вірити, що це просто колега. Так, занадто витончена й надто близько сидить.
З телефоном у руці вона продовжувала стежити. Раптом її погляд впав на чоловіка, що проходив повз її столик. Високий, гарний, з легким відтінком сідини. Виглядав так, ніби тільки з реклами. І тут її осяяло. Вона рішуче махнула йому.
«Вибачте», звернулася вона до чоловіка, який зупинився й подивився на неї.
«Так?» спитав він, оглядаючи її.
«У мене є одна дивна просьба…» Ярослава на мить зупинилася, обдумуючи, як пояснити ситуацію, «зіграти невелику сценку. Нічого складного. Ось, подивіться туди», вона кивнула в бік Богдана, «це мій чоловік. І, схоже», вона крихітно посміхнулася, «він мене обманює. Можете допомогти? Хочу, щоб він відчув те саме, що й я.»
Чоловік трохи подумав, потім широко посміхнувся.
«Чому б і ні?» він підійшов і сів навпроти неї.
«Я Ярослава», представилася вона.
«А я Олег», відповів він.
Ярослава посміхалася, намагаючись зберігати спокій, хоча серце билося шалено. Вона кинула погляд у бік Богдана. Він помітив. У його очах блиснуло збентеження.
Він явно не очікував побачити тут свою дружину. Особливо з іншим чоловіком. Богдан на мить завмер, потім повернувся до своєї супутниці. Намагався вдавати, що все гаразд. Але Ярослава помітила, як напружилася його рука.
Вона випрямилась, вдаючи, що захоплена розмовою з Олегом. Нахилялася ближче, ніби ділилася чимось дуже цікавим. Олег зрозумів її гру. Відповідав сміхом у потрібні моменти.
Ярослава кинула погляд на Богдана та його супутницю. Тепер він явно нервував. Почав легенько стукати пальцями по столу, поглядаючи в їхній бік.
Білява щось казала йому, але він вже не реагував так жваво. Ярослава вирішила піти далі сміливо взяла Олега за руку. Той, розуміючи її план, ніжно стиснув її пальці й усміхнувся. Богдан дивився на них все довше. Щось сказав своїй супутниці, і вона перестала сміятися.
«Ти чудовий актор, Олеже», прошепотіла вона.
«Подивись, як він напружився», відповів він тихо. «Тільки поглянь на його обличчя. Думаєш, ми його достатньо нагріли?»
«Пройдемо повз них», запропонувала Ярослава. «Подивимось, що він зробить.»
Олег кивнув, і вони підвелися
