З чоловіком ми почали зустрічатися ще під час навчання в університеті. Після випускного Олег зробив мені пропозицію й ми одружилися. Влаштувалися на роботу, помаленьку купили власне житло й стали чекати на поповнення. У нас народилася донька Марія. Довгих сім років ми були щасливою та дружньою родиною.
Все змінилося однієї миті. Чоловік почав пізно приходити додому. Телефон заблокував та ховав під сімома замками. Зі мною теж став якимось відчуженим, а коли я про щось запитувала все що чула – це роздратування. Спершу я мовчала й намагалася підтримати чоловіка. Мені здавалося, що у нього проблеми на роботі, про які він не хоче розповідати. Моє жіноче нутро підказувало, що справа зовсім в іншому, але я до останнього не хотіла вірити, що в нього є інша.
Довго так жити ми не могли. Я відверто про все запитала в Олега й він зізнався, що нещодавно зустрів своє перше кохання. Старі почуття спалахнули з новою силою. Обманювати мене він більше не може, тому йде з родини. Після цього дійсно зібрав свої речі й пішов жити до тієї розлучниці. Ось так просто перекресливши стільки років подружнього життя.
Він пішов, а я залишилася з маленькою дитиною на руках, якій не могла пояснити куди подівся наш татко. Від такого болючого удару долі я зовсім розклеїлася. Плакала, нічого не хотіла робити, впала в депресію. В цей важкий момент мене підтримала моя вірна найкраща подруга Даша: «Заспокойся й візьми свою волю в кулак! Ти не одна, щоб розкисати й жаліти себе. У тебе мала дитина, яка щойно залишилася без батька. Чи ти й матері її хочеш позбавити?»
Слова подруги сильно на мене вплинули. Я вирішила більше не страждати по цьому зраднику й всю свою увагу зосередила на дитині й роботі. Подруга часто до нас приходила в гості. Гралася з Марійкою й мене збирала до купи. Відвертала мою увагу від всього того жахіття, яке творилося в особистому житті та розповідала веселі історії про себе й своїх кавалерів. “Сміх – найкращі ліки” – постійно повторювала вона.
Не встигла я прийти до тями й повернутися до нормального життя, як на порозі дому знову з’явився Олег. Він впав на коліна та просив мене пробачити його жахливий вчинок. Клявся, що більше ніколи не зробить мені боляче й не залишить Марійку. Я не знала, що робити та як реагувати. За мене все зробила наша донечка. Вона вибігла зі своєї кімнати, коли почула голос татка, й кинулася йому в обійми. Ну як я могла в такий момент його вигнати.
Зараз ми намагаємося відновити довіру в наших стосунках та вчимося кохати заново. Про ту ситуацію ніколи не говорили й не згадували. Олег старається з усіх сил, щоб я йому пробачила й навіть не здогадується, що скоро нас буде четверо.
