Я ніяк не можу зрозуміти, як ми з дружиною виростили таку доньку. Річ у тім, що завдяки нам Діна отримала гарну освіту. Та коли навчалася на четвертому курсі, познайомилася з Ігорем, який працює разом зі своїм батьком, допомагає вести бізнес. З Діною у них велике кохання, тому відразу після закінчення інституту донька вийшла заміж. Жили вони з Ігорем добре, але одно насторожувало нас із дружиною. Наша донька ніде не працювала. Навіть не намагалася влаштуватися, хоч би й до Ігоря. Так ні, вона вдома, часто їздить відпочивати. А від чого відпочиває?
Одного разу ми з мамою запитали, то образилася на нас, ще й сказала, що в неї домробітниця є, але нам цього не зрозуміти. Ми не проти, просто дивно. А коли мама запитала, чи скоро чекати поповнення, Діна образилася. Сказала, що наразі з дітьми нікуди поспішати. А мама з сумом відповіла, що не дочекається онуків. Я тоді не звернув уваги на ті слова, а вони виявилися пророчими.
Через пів року моя дружина захворіла. Хвороба виявилася невиліковна. Ще через пів року її не стало. Я залишився один, дуже сумував за дружиною.
Ігор у мене гарний зять, часто з дочкою приїжджали мене провідувати, а потім запропонував переїхати жити до них у будинок. Він великий, кімнат вистачає. З однієї навіть окремий вихід є. Ніхто нікому не заважатиме. Умовив, і через деякий час жив із ними в будинку.
З Діною говорити на тему дітей марно, і слухати не хоче. А я мріяв, що онуки бігатимуть біля мене, а я їм казки розповідатиму. Та то тільки мої мрії. А через деякий час зателефонувала двоюрідна сестра. Вона сказала, що наша спільна племінниця народила дівчинку. У самої мами ускладнення і вона пом ерла. Дівчинка залишилася. Чоловік племінниці збирається віддати дочку в будинок маляти. Говорить, що не справиться сам. От мені й телефонувала двоюрідна сестра, щоб щось придумали. Вона б забрала, та хворіє, не дозволять їй опікуватися дитиною.
Я ухватився за ідею. Став Діну умовляти оформити опіку над тією дівчинкою. Вже говорив, що я сам буду доглядати дитину, ну навіщо її в будинок маляти, коли в неї стільки родичів. Розповів Ігорю. Той не довго думав, сказав, все вирішимо.
І от в будинку йде ремонт однієї кімнати під дитячу. Навіть Діна взялася готуватися до нового члена сім’ї, читала книги про малюків, ходила на курси. Через деякий час Ігор і Діна привезли маленьку Ангеліну додому. Наразі в будинку весело, чути дитячий сміх, а я від малої не відходжу.
