**Дружити чи не дружити?**
Тату, ну чого ти як дитина! Я ж тобі не в «Міністерстві дурнів» пропоную зареєструватися, а в «Однокашниках», вже півгодини Андрій безнадійно намагався оцифрувати батькову особу та випустити його, як кілобітного пацанка, у безмежний океан соцмереж. Але той опирався.
Не треба мені нічого! батько ховав кнопковий телефон, на який прийшов уже десятий код активації. Самі в своїх мережах як оселедці, а мене не чіпайте. У мене й так залежностей вистачає навіщо ще одна?
Для спілкування, тату. Знайдеш своїх однокласників, колег, побратимів, будеш з ними говорити
Боже упаси! у жаху батько викинув телефон у вікно. Та той, слава Богу, не розбився поверх був перший. Половині з них уже в інший світ пора. Встигну ще поспілкуватися.
А друга ж половина живі. От з ними й розмовляй. А то, крім мене та Оксани, лише з телефонними шахраями бесідуєш.
І на відміну від вас, вони мене слухають! Вчора з менеджером Марічкою з виправної колонії 7 три години грав у шахи по телефону. Знаєш, як їм там важко людям «додаткові послуги» пропонувати після відбою?
Спробуй хоча б. Тиждень. Обіцяю: якщо не сподобається, відчеплюся.
Гаразд. Але тоді ти зі мною на футбол у травні підеш, виставив умову батько.
Я ж тобі казав, що під час матчу буду у Львові по роботі, ці слова Андрій вимовив уже на вулиці, шукаючи телефон у кущах під будинком.
Ти ж сказав, що, може, й не поїдеш, висунувся у вікно батько.
Може, й не поїду. Пізніше скажу. Гаразд, дай пять хвилин, я все влаштую. Будеш як справжня людина з усім св Добре, тату, але тільки обіцяй мені не летіти назустріч африканському Дурану, а то я вже починаю жалкувати про ці твої «Однокашники».
