Завтра я виходжу заміж, а мої батьки навіть про це не знають.
– Як таке може бути? – запитала мене моя подруга Анна, яку я попросила бути моїм свідком.
– Після того, як я розлучилася з чоловіком проти їх волі, вони пророкували мені навіки залишитися старою дівою. Ніхто з їх родини навіть подумати не міг про розлучення. Ця тема навіть не обговорювалася в їх колах. Чоловіку було дозволено все. Він міг мати скільки завгодно коханок, міг дозволити собі в присутності дружини обійняти чи поцілувати свою куму, щипнути офіціантку, а жінка не мала права зробити йому зауваження. Крім того, жінки регулярно піддавалися домашньому насильству. На людях чоловік міг собі дозволити обізвати свою дружину, або розповісти про те, яка вона недолуга. Ніхто не жалів таку жінку, всі були на боці чоловіка, адже йому не пощастило з дружиною та він зробив правильний вибір. Скаржитися комусь дружина не мала ніякого права, а розлучення прирівнювалося до смертного вироку. Адже жінка залишалася без засобів існування, ніхто не хотів брати її заміж. Однак батьки ще не можуть усвідомити, що часи змінилися та тепер жінки заробляють гроші, іноді навіть більше за чоловіків. Тепер розлучення не таке страшне та жінка не допускає до себе поганого ставлення.
Я поглянула на подругу та зрозуміла, що вона поділяє мою думку, потім продовжила свою розповідь:
– Коли я сказала своїм батькам про те, що хочу розлучитися з Віктором, вони влаштували мені сцену, мама почала голосити, а батько допитувався в чому причина. З’ясувавши, що чоловік не здійснює наді мною фізичного насильства та не зраджує, вони взагалі випали в осад. Їм зовсім не була зрозуміла причина мого розлучення. Я не стала витрачати свій час на довгі пояснення та пішла. Наступного дня всі родичі по черзі почали до мене телефонувати з однією й тією ж метою: переконати мене не розлучатися. Яке їм взагалі діло до того, що відбувається в моєму житті?
– Напевно, ти перша з родини, хто наважився розлучитися? – запитала подруга.
-Так і є.
– Попри постійні докори про те, що я їх зганьбила, я розлучилася та відчула себе вільним птахом. Такою щасливою я давно вже не почувалася. Здавалося, що сонце світить яскравіше та пташки щебечуть більш мелодійно. Я не стала одразу шукати собі нового чоловіка, вирішила дати собі час на проживання періоду після розлучення.
– А потім ти познайомилася з Андрієм, так?
– Так, далі ти знаєш.
Ми з Анею якось сиділи в кафе та були зайняті цікавою розмовою. Андрій спостерігав за мною та не наважувався підійти. Аня помітила це та шепнула мені на вухо, що один чоловік не зводить з мене очей. Я дістала дзеркало та поглянула в його відображення таким чином, щоб побачити того чоловіка. Та сталося так, що я відбила сонячного зайчика прямо йому в обличчя. Ми засміялися та потім слово за слово і розговорилися.
Відтоді ми з Андрієм нерозлучні. Я не хотіла розповідати батькам про свого молодого чоловіка, щоб не злякати удачу. Зрозуміло, що вони не бажають мені щастя в особистому житті, а багато родичок заздрить, та вважає, що у мене нічого не вийде. Їм хочеться думати так. Їм невтямки, що своє життя можна і варто змінювати. Крім того, ніхто з них так і не зміг наважитися на розлучення. А тут у мене така новина, я виходжу заміж. Зрозуміло, що це викличе бурю негативних емоцій, тож краще, щоб ніхто про це не знав. Щастя любить тишу.
