Сама я родом з невеличкого села. Прожила я тут все дитинство та юність, до 18 років. У 18 років я вступила до вищого навчального закладу у місті, яке знаходиться недалеко від мого селища. Після закінчення університету я влаштувалася на роботу в цьому ж місті у досить гарну компанію. Через те, що закінчила університет з червоним дипломом, мене одразу взяли на досить гарну посаду. Працювала там три роки, повністю була віддана своїй роботі та нікого не помічала поруч з собою.
Але згодом я побачила, що постійно до мене проявляє симпатію один чоловік, Володя. Він постійно допомагав мені з роботою, проводив додому, допомагав тягнути важкі сумки. Раніше я цього не помічала. Але зараз все по іншому. Мені він почав дуже подобатися. Тільки шкода, що я не зрозуміла цього раніше. Адже мені вже 26 років та час подумати про родину та про те, щоб була поруч кохана людина.
Прозустрічалися ми з Вовою 3 місяці та він запропонував мені вийти за нього заміж. Я звісно, що погодився, адже розуміла, що це саме та людина, з якою я хочу прожити все своє життя. Через те, що я з родом з села, то у нас заведено святкувати весілля на широку ногу. Завжди у нашій родині запрошували на весілля приблизно чоловік 200, накривали величезний стіл та всі святкували. Були навіть такі ситуації, що наречений та наречена декількох своїх гостей не знали в обличчя та ніколи до цього не бачили.
А мій чоловік з міста, де майже ніколи так не святкується весілля. У них прийнято, щоб все було скромно та не дуже дорого, просто зібрати родину та близьких друзів та посидіти разом, відсвяткувати. І в цьому питанні я повністю погоджувалися зі своїм чоловіком, адже на нашу думку не розумно витрачати всі свої кошти на весілля та потім сидіти без нічого та їсти один хліб. Звісно, що моя родина на таку пропозицію відреагувала дуже погано. Мої батьки потребували гучного та пишного весілля.
Але ми їх не послухали та зробили по-своєму. Через декілька днів просто зібрали речі та поїхали у весільну подорож. Хоч на нас і ображаються мої батьки та всі родичі, але ми не розуміємо навіщо витрачати стільки грошей на весілля. Я вважаю, що пройде певний час і вони все зрозуміють та припинять ображатися на таку, на нашу думку, дрібницю.
