Мій син якось прийшов додому та сказав, що його друг з дитячого садочка сьогодні збирав порожні пляшки для того, щоб їх здати та купити собі щось солодке.
– А ти разом з ним збирав? – запитав я.
– Ні, я гуляв неподалік.
Мій син Олег колись дуже потоваришував з одним хлопчиком з його групи в дитячому садочку. Хлопчика звали Станіслав. У нього ще був старший брат. Вони з мамою проживали у квартирі дідуся та бабусі. Станіслав завжди був акуратний, але одягнений в старомодний одяг. Одного разу Олег запросив Станіслава до нас додому та я помітив, що на ньому комбінезон, до краю штанів якого підшито десь десять сантиметрів іншої тканини.
В той момент мені захотілося дати йому одяг, який став малий на Олега, але я подумав, що спочатку потрібно запитати у його мами, бо я ризикую потрапити в незручне становище.
Коли Станіслав пішов додому, я запитав в якому становищі знаходиться сім’я друга мого сина та де його батько. Олег сказав, що батько його друга сидить в місці позбавлення волі за крадіжку, крім того, його мама повинна віддавати борг, який взяв його батько.
Наступного разу я пішов проводити Станіслава додому разом з Олегом, бо на вулиці було темно. Тоді була зима та вечір наставав трішки раніше.
Нас зустріла мама Станіслава та щиро подякувала за те, що я провів її сина.
– Пробачте, що я пропоную, але може Вам дати одяг, який на Олега малий? Ваш син нижчого зросту так що йому він підійде.
Жінка засоромилась та сказала, що якщо нам він не потрібний, то ми можемо його дати. А потім пояснила, що тимчасово потрапила в таке становище.
Через деякий час я дізнався, що мама Станіслава дуже гарно малює та я запитав у неї чи не могла б вона розмалювати стіну у квартирі мого друга, жінка погодилась. Мій друг дуже її хвалив та невдовзі до мами Станіслава почали звертатися всі мої знайомі, всі були дуже задоволені та платили дуже щедро.
Становище сім’ї хлопчика покращилось та через деякий час жінка повернула нам одяг, який ми давали для її сина, я сказав, що в цьому не було потреби. Я радий, що у них все налагодилось.
