Це було влітку. Ми з чоловіком та дітьми вирішили відправитися на тиждень на дачу, відпочити там. У нашій столичній квартирі було так душно, що фізично не вистачало того вологого повітря на нашій дачі (вона просто неподалік від річки).
Нічого особливого там не має, маленький сільський будинок, але всі зручності ми провели, хотілось комфорту. Купували ми її ще до народження дітей, хотілося, щоб завжди було куди їх повезти відпочити від міської метушні.
Моя мама не так давно вийшла на пенсію, тому нерідко з дітьми їздила на все літо у село, там вони доглядали невеличкий город та насолоджувалися природою.
От лише дача зовсім маленька, лише дві кімнати, а нам з двома дітьми й бабусями та дідусями (коли всі зберуться), дуже бракує місця, тому ми планували скоро добудувати ще дві кімнати.
Ми живемо у квартирі чоловіка, спадок від його тата. Вони раніше тут жили з мамою, але вона знайшла собі нового чоловіка і переїхала до нього, а потім у них народилась «донечка». Після розлучення на свекруху випала тяжка ноша – самій ростити цю дівчинку.
«Донечку» звуть Олеся, її 19 років, вона навчається у приватному університеті, ніколи не любила вчитися. Свекруха не з багатих, тому всі гроші віддає, аби її на ноги поставити, а вона ще та зміюка.
– От я стараюся для неї, все роблю, а вона замість того, щоб дякую сказати – ш антажує мене та обзиває, коли не дає гроші на що просить. А у мене їх що мільйони? Були, то давала б…
Я не знаю, як саме, але свекруха дуже розпестила Олесю. У неї запити, ніби мама дійсно мільйон десь має, то з подругами у Єгипет, то нову сумочку від дорого бренду, то у кафе і так кожного дня. І хоч би щось сама собі купила, на свої зароблені…. Працювати взагалі не хоче! А останні кілька місяців збожеволіла, вимагає від свекрухи машину, мов у всіх подруг є, а вона чим гірше….
Але розповісти я вам мала не про це…
Перед цим місяць ми на дачі не були, у постійних справах, тому тільки вирішили й з’явилась вільна мить, то відтягувати не стали.
Дивні речі почали відбуватися вже тоді, коли ми лише під’їхали до дачі. Через паркан ми побачили мотузки між деревами, на яких сушився одяг. До цього їх ніколи тут не було. Увійшовши за паркан ми побачили молоду жінку, яка, схоже, була дуже невдоволена, що ми так просто вдерлися до неї.
– Ви хто такі? Що тут робите? – запитала вона сердито.
– Це ми вас маємо запитати: що ви тут робите? Це наш будинок і якщо ви все не поясните, то ми викличемо поліцію! – промовив мій чоловік.
Пізніше все стало зрозуміло. Доки ми були зайняті своїми справами свекруха вирішила, що не має чого добру пустувати та здала наш будинок в оренду на все літо. А за зароблені 500 доларів вона планувала відправити Олесічку у черговий відпочинок на море (лише не розумію від чого вона так втомлюється?).
– Ну чому ви сердитесь? – запитувала свекруха здивовано – Вас там не було, свасі дача теж не потрібна, то чому не заробити? Ви ж самі розумієте, у якому я становищі…
– Мамо, ми приїхали відпочити. Люди сказали, що заплатили тобі на три місяці вперед, поверни їм за два.
– Чому це я маю повертати їх? Я уже їх не маю! Хочете відпочивати – самі віддавайте!
Саме таку відповідь ми отримали від моєї другої мами. Слова тут, думаю, зайві. Вихідні ми витратили на те, щоб віддати гроші «жильцям» та довести їм, що вони проживають тут незаконно, в потім виселити їх. Вихідні пройшли, а ми так і не відпочили….
А все це свекруха знову робила, щоб догодити улюбленій донечці. Навіть не знаю, що тут можна сказати. Можливо, ви напишете свою думку про це?
