Я з самого початку був не проти жити з тещею. Наші дружні відносини спонукали до того. Адже моя дружина Маринка була вже вагітна, коли ми одружувалися. Тому шукати інше житло в такому для дружини стані, не стали. У Ольги Вікторівни трикімнатна квартира. Її старший син, дуже розумний чоловік. Добре вчився в інституті, і після закінчення його запросили на стажування в Англію. Там він і залишився працювати, а коли одружився, повідомив, що додому вже не повернеться. Тому спілкуються не часто, тільки коли син приїжджає у відпустку.
З самого початку Олег говорив мамі, що від спадку відмовляється. Нехай все залишиться сестрі Маринці. І коли ми стали жити у квартирі тещі, то про те, що нас можуть звідси попросити, мови не було. У нас з Ольгою Вікторівною склалися дружні стосунки. Вона нам не заважала, ми їй. У нас із Маринкою була кімната, у тещі, а одна кімната була в нас за вітальню.
Коли ми почали жити разом, я помітив, що ремонт у квартирі не робився дуже давно. Тому запропонував заощаджувати кошти, щоб потім зробити невеликий ремонт. Теща погодилася. Та нам із маленькою донечкою важко те робити. Інколи за місяць нічого й відкласти. Адже мало того, що я один працюю, то сплачую і комунальні. В тещі не прошу допомоги. Але чим далі, тим важче економити.
Одного разу запропонував Ользі Вікторівні допомагати мені в сплаті комунальних. Як тільки наша донечка підросте і Маринка вийде на роботу, комунальні знову буду сплачувати я. Теща не погодилася. Вона з обуренням говорила, що ми живемо на всьому готовому, то можна хоч комунальні платити. Я слухав здивований. Ми з неї й копійки не беремо за продукти, все самі купуємо. Знаю, що син їй допомагає грошима. Куди Ольга Вікторівна те все тратить, не зрозуміло, але допомоги нам не було ніколи.
З таких гарних, відносини стали прохолодними. Ми мало спілкуємося. Іноді мені здається, що теща вже й не рада, що запросила нас жити з нею. Але з другої сторони, ми не сварилися. Що ж тоді відбувається між усіма нами? Наразі згадую слова приятелів, які говорили мені, що я ще пожалію, що залишився жити у тещі. Виходить вистачило всього два роки, щоб зрозуміти те. Та, поки Маринка не вийде на роботу, з’їхати від тещі не зможемо. Дружина говорить, що мама заспокоїться і все буде як раніше.
З нею залишилася одна дочка, а вона не хоче нам допомогти, підтримати, поки нам важко. Та і надалі живемо всі разом. Можливо Маринка права і згодом не згадуватимемо той випадок. Але щось мені підказує, що через те, що раніше вже не буде.
