Я була щасливою народитися в родині своїх батьків. З дитинства вони дбали про мене та мій добробут. Найкращі речі, корисна їжа, безмірна кількість іграшок – у мене було все, про що тільки може мріяти дитина. При цьому я не росла «золотою» дівчинкою. Добре знала, що таке добре, а що погано.
Так, я бачила, що у батьків багато друзів та знайомих, яким вони частенько допомагали – це добре. Були люди, які не поспішали повертати батькам борги – це погано.
Несподівано у нашу родину прийшло горе – не стало батька. У нього виявили злоякісну пухлину. Під час операції серце не витримало, до тями він так і не прийшов. Для нас з мамою це було справжнє горе. Довго горювати нам не дали, бо до мами одразу стали приходити татові аукціонери та домовлятися про бізнес. Вони хотіли, щоб мама продала татові акції в компаніях та щоб наша родина відійшла від справ. Батько витратив на це все своє життя, тому мати відмовилася. Тоді нам почали погрожувати.
Згодом, доля боляче вдарила мене вдруге – мама загинула в автокатастрофі. Через декілька годин після похорону по мене прийшли із дитячого будинку. На той момент я була неповнолітня, тому піклуватися про себе не могла. Їхати з власного будинку у дитячий притулок я не хотіла. Стала телефонувати рідним та друзям батьків, щоб бодай хтось мене прихистив. Та все, що я чула – відмова.
Коли я вже змирилася зі своєю неминучою долею й вийшла у двір, щоб слідувати за працівниками мене зупинив дядько Максим, водій батька. Скільки себе пам’ятаю, він працював на нашу родину. До речі, його сім’я єдина, хто підтримали мене у важку хвилину й зараз він не збирався від мене відвертатися. Сказав, що з дружиною, удочерять мене й заберуть до себе додому. Варто лише трішки потерпіти.
Зовсім скоро дядько Максим зібрав усі необхідні документи та забрав мене з цього жахливого місця.Так, дякуючи цим добрим людям, у мене з’явилася нова родина та ще й маленька сестричка. Жили ми просто, часто перебивалися з хліба на хліб, зате ми були щасливі. Одного вечора я поцікавилася у нового батька, чому він мені допоміг. «За добро добром платять. Коли народилася маленька Ангеліна, мене звільнили з роботи, а твій тато дав мені можливість знову забезпечувати свою родину. Він допоміг мені у важку хвилину, тому я пообіцяв, що настане день, коли я віддячу. Так і сталося».
Нові батьки добре до мене ставилися й любили, як власну дитину. Завдяки їм я зуміла вивчитися на адвоката, хоч й було це не дешево. Я допомагала їм чим могла. Гарно навчалася, влаштувалася на роботу, щоб мати якийсь підробіток, допомагала з молодшою сестрою.
У свої 23 я отримала вищу освіту та влаштувалася на роботу до суду. У мене були всі задатки та можливості, щоб стати успішною. Так і сталося. На сьогодні я відомий адвокат, у якого ще немає жодної програної справи. Мені платять величезні суми за мої послуги, а від клієнтів немає відбою.
Я переїхала жити окремо, але про батьків не забуваю. Забезпечую їх фінансово та плачу за навчання сестри. Дякую долі за те, що у моєму житті є ці прекрасні люди, яких я зву своєю родиною.
