Коли я була на сьомому місяці вагітності, до нас несподівано завітав у гості брат чоловіка. Я не встигла з ліжка підвестися, як прийшов чоловік і почав вимагати, щоб я подала сніданок і зробила каву. Відповіла, що не можу наразі встати. Хай сам підігріє плов і запарить каву.
Не минуло двадцяти хвилин, як чоловік знову заглянув до мене і нагадав, що пора вставати, бо вони чекають.
Мене обурила поведінка чоловіка. Я ж вагітна – міг би мене запитати, чи часом не треба мені щось подати. А він ще вимагає додаткової уваги. Невже не розуміє, що в такому стані часто є недомагання, особливо зранку.
Я все-таки встала і підігріла плов. Оскільки в мене зараз була гостра непереносимість запаху кави, то попросила, щоб пішли на каву у кав’ярню.
Чоловік подав вигляд, що погодився. Його брат пішов на балкон на перекур. Мене це все дратувало. Не сприймала запаху сигаретного диму, як і кави.
Не минуло й години, як до мене зателефонувала свекруха і почала мене повчати, що гостей треба приймати як належиться, бо не так часто родина буває у нас в гостях. Сказала, що треба попрати всю його одежу, бо він сам не вміє прати. Я змовчала, мугикнувши щось у трубку.
Але не могла з цим змиритися. Вона ж знає, як я зараз гостро сприймаю запах прального порошку, від якого в мене починається нудота.
Сказала чоловікові, що не буду прати речей брата з такої причини. Власну білизну вивожу на дачу прати, щоб не дихати порошком.
Врешті, не втрималася, коли брат почав розпивати алкоголь і дихати на мене своїм перегаром, попросила, щоб якомога швидше він виїхав від нас, бо мені треба відпочити і я дуже погано переношу запах сигаретного диму.
Після цього випадку чоловік і свекруха на мене образилися.. Ну й хай! Для мене є важливішим мій спокій і народження здорової дитини.
