Проїжджаючи повз заправку, ми помітили стареньку жіночку, що сиділа край дороги. Вона виглядала бідною та дуже втомленою.
Ми під’їхали до неї та запитали чи все з нею добре та чи часом не потрібна якась допомога. Але та сказала, що з нею все добре і вона просто чекає свого сина, який пообіцяв скоро забрати її.
Ми вирішили зайти на заправку поблизу та розпитати про цю жіночку.
Виявилось, що вона сидить там вже цілих три роки. І чекає на сина. Одного сонячного дня туди під’їхала машина, син вивів з неї свою матір, сказав сидіти там та чекати його, бо ж він обов’язково скоро повернеться. Ну, як ви розумієте, він не повернувся.
Працівники заправки вже викликали всілякі служби, які б могли допомогти старенькій, але вона навідріз відмовляється кудись йти звідти. Вона вірить, що син за нею приїде. Боїться, що відійде на хвилинку, син приїде, її не побачить та подумає, що вона його не дочекалась.
Тому працівники заправки дають їй поїсти, попити та теплий одяг, коли приходять холоди.
Ми були шоковані та також спробували вмовити бабусю піти з нами, щоб ми могли їй допомогти. Але ні. Вона відмовилась. Видно було, що ця жінка вже трохи втратила здоровий глузд. Проте насильно ми не могли її забрати, то ж з каменем на душі ми залишили її там та поїхали далі.
І весь час в наших головах крутилась думка: «Як так можна вчинити з людиною, а тим більше, якщо це твоя мама?»
