Наталя і Сергій вісім років прожили у шлюбі. Роки швидко збігали, а кохання між подружжям лише міцнішало. Рік тому у пари народився хлопчик Дмитрик. Жінка пішла у декретну відпустку, а чоловік продовжував забезпечувати родину матеріально. Жили вони добре, ні сварок, ні суперечок ніколи між ними не виникало. Та й Дмитрик був слухняним й ріс здоровим хлопчиком.
Оскільки Наталя не працювала й весь свій час проводила вдома, їй хотілося робити приємно для чоловіка. Приходив Сергій ввечері додому, а на нього чекає справжнісінький бенкет. Дружина йому і борщик зварить, картопельку з м’ясом запече, салатику накришить й про десерт не забудеться. «Не жінка, а справжнє золото» – заздрісно говорили Сергієві його друзі, але чоловік лише руками змахував. Не цінував він турботи дружини.
Що з того, що в їхньому домі завжди чисто, холодильник повний й одяг випрасуваний? Наталя так себе запустила. Раніше гарно одягалася, фарбувалася, від дружини приємно пахло парфумами, а зараз лише котлетами. Вона приділяла увагу чоловікові, робила дрібні приємності, а тепер крім дитини більше нічого не помічає. Він відверто нудиться в її присутності й не знає за що з нею поговорити.
Наталя помічала, що Сергій похолоднішав до неї, але списувала це на проблеми на роботі. Жінка навіть не здогадувалася, що сама була причиною пригніченого настрою чоловіка, поки одного вечора між ними не виникла сварка. Почалося все з дрібниці, Наталя не подала чоловікові його улюблений соус до картоплі. Він просто вибухнув від гніву. Почав звинувачувати жінку у всьому, а потім зібрав речі й пішов із дому, сказавши, що йому треба подумати.
Наталя відверто не розуміла про які роздуми говорить Сергій. Вона була старанною дружиною й прекрасною мамою і якщо чоловіку цього мало, то це їй треба подумати чи з тією людиною вона зібралася прожити решту життя. Сергієві жилося не солодко. Він винаймав однокімнатну квартиру в якій не було ні тепла, ні затишку. Після роботи на нього ніхто не чекав, а куплена їжа й поруч не стояла зі стравами Наталі. Крім того, чоловік сильно сумував за дружиною та сином. Зрозумівши, що був не правий, він купив Наталі її улюблені квіти, сину іграшку й пішов додому миритися.
Подружжя порозумілося й домовилося влаштовувати вечір для себе. Тепер у суботу вони відвозять малого Дмитрика бабусі, а самі влаштовують собі романтичне побачення. У їхні стосунки повернулася романтика, мир і злагода. Більше вони не сварилися.
