У сучасному світі жінці позбутися дитини дуже легко, як у перші тижні вагітності, так і після народження. Адже для таких випадків існують спеціальні віконечка, де мати після пологів може таємно залишити немовля. Можливо, потім докори совісті наздоганяють і не дають спокійно жити. Але це потім…
У свій час в Англії (приблизно, в п’ятдесятих роках минулого століття) для таких випадків були передбачені певні установи – існували «Будинки матері і дитини». Їх було створено спеціально для вагітних жінок, що не перебували в шлюбі.
Ось історія однієї пані, якій довелося перебувати в стінах цього будинку вже в своїх сімнадцять років. Вибору в неї не було. Батьки відмовилися підтримувати свою дочку, коли дізналися, що вона вагітна. Батько одразу ж вигнав її з дому. Мати була безсила, щоб чимось допомогти дочці, бо в усьому була послушна своєму чоловікові. Таким чином Емма опинилася в Будинку матері і дитини, де було багато інших нещасних жінок, таких як вона.
Емма хотіла народити цю дитину і втішатися нею. Після пологів маля у стінах цього закладу серед похмурості було єдиним промінчиком радості для жінки. Її маленька крихітка, миле сонечко – так називала породілля своє маля. Жінка ніяк не могла налюбуватися малятком. Воно справді приносило жінці втіху.
Але, на жаль, за приписами цього закладу, кожна жінка в його стінах могла перебувати тут не довше місяця після пологів. А потім дитину розлучають з матір’ю. Її віддали в іншу сім’ю, яка чекала на появу маляти в черзі.
Емма аж ніяк не хотіла такого закінчення своєї історії. За місяць після народження вона встигла прив’язатися до маляти. Але аж ніяк не мала права встановлювати тут свої закони.
Дівчинку жінка назвала Маргарет. Коли минув місяць, дитину насильно забрали в іншу родину. Емма була в розпачі.
Минуло три роки після цього інциденту. Емма зустріла хлопця і вийшла за нього заміж. Однак, вже будучи в шлюбі, вона дізналася, що більше не зможе мати дітей. Після перших пологів у неї були ускладнення. Жінка розповіла, що мріяла про дитину, якій вона б змогла віддати всю любов і гідно виростити, але її очікували тільки біль і страждання.
У Емми зародилося бажання за всяку ціну розшукати свою Маргарет. Хоч у душі був острах, як вона сприйме її після такої історії? Чи не відкине, не осудить? Адже вона зараз уже доросла.
На щастя, Маргарет також мріяла про побачення з рідною матір’ю. І ця зустріч відбулася. Дочка зовсім не засуджувала Емму. Адже, коли б вона тоді ухвалила інше рішення, то Маргарет могла б і не народитися.
