Вони були ще зовсім молоді, коли познайомилися. Олі виповнився 21 рік, а йому, Юрію, вже було 24 роки. Саме в такому віці вони одружилися.
Юрій доволі серйозно ставився до сімейного життя. Заробляв хороші гроші. Вони дозволяли собі дорогий відпочинок. Чоловік також хотів, щоб у них народилися діточки. Однак Оля зволікала з цим питанням, казала, що хоче пожити трохи для себе. Юрій не міг наполягати, хоч постійно про це нагадував своїй коханій, адже вважав, що їм нічого не перешкоджає в цьому.
І незалежно від Олиного бажання, вона все-таки завагітніла. Юрій радів такій новині і ще з більшою увагою ставився до дружини. А Оля була дуже незадоволена своїм станом. Він надіявся, що за період вагітності жінка все-таки звикнеться зі своїм статусом матері, і все стане на свої місця.
Чоловік був дуже здивований, коли проти вагітності виступили і батьки дружини. Проте вже був за пізній термін, щоб робити аборт.
На початку Оля все-таки піддалася на вмовляння чоловіка, що аборт може бути фатальним для подальшого материнства, тому й не пішла на такий крок. А зараз вважала, що вона допустила грубу помилку. Проте часу на виправлення не було – треба чекати на народження.
Батьки Олі заявили, що не хочуть ніяких онуків і не збираються допомагати якимось чином. Мене вражала їхня черствість. Сказав, що – виховуватиму дитину сам.
Врешті, так і сталося. Оля народила дитину легко. Назвали ми її Настею. Одразу після народження Оля заявила, що планує назавжди виїхати з країни – її батьки за кордоном започаткували хороший бізнес. Вони забирають її з собою. Настю вона може здати в дитячий будинок, бо вона їй не потрібна.
Для Юрка таке ставлення до дитини було шоком. Він ніяк не міг змиритися з цим, тому вирішив виховувати дочку самотужки.
Буквально за кілька днів Оля перетнула кордон. Її не стримав ні чоловік, ні щойно народжена дитина. Його сподівання, що в Олі прокинуться материнські почуття, були даремними.
Юрій залишився один з Настею – маленькою голубоокою крихіткою. Перші роки були нелегкі. Його батьки були надто далеко, щоб допомогти з дитиною. Надіявся, що зустріне жінку, яка для дитини стане матір’ю. Але не склалося. Так Настусі виповнилося три рочки. Уже й до четвертого недалеко.
І ось одного чудового дня на порозі стала вона – його колишня дружина Оля. Настя глянула на неї своїми великими розумними оченятами і запитала:
-Хто це, тату?
Тато мовчав – він не знав, що відповісти дитині. Жінка без запрошення увійшла в помешкання. Почала просити Юрія про прощення. Казала, що вона протягом всього часу дуже сумувала за дитиною і ним. І ось настав день, коли вона може їх знову бачити.
Для Юрія це були всього лиш слова, бо вона жодного разу так йому не зателефонувала і не запитала, як справи, як їхня Настя. То чому ж він має їй вірити тепер?
Просила, щоб він дозволив їй бачитися час від часу з дитиною як матері. Він знав, що матері від власної дитини не відмовляються. То чи є в цьому сенс?
Юра казав, що подумає. Він знав, що вона для нього, як жінка, померла. А що робити з Настею? Чи дозволити їй хоч інколи з нею бачитися?
