Вперше у своєму житті я закохалася коли ще була студенткою. Це ж треба було мені закохатися у викладача. Таке собі заборонене кохання, про яке пишуть у книжках та та знімають фільми. Ось я істала героїнею подібного сюжету.
Здавалося, усі були закохані у Віктора Семеновича. Але взаємністю він відповів лише мені. Я знала, що між нами нічого не може бути та продовжувала кохати його таємно. Мені було страшно зізнатися про це навіть самій собі. Віктор Семенович був старший від мене на 9 років. Мені було дуже незручно, коли чоловік проявляв до мене знаки уваги. Здавалося, що усі це помічають та пліткують про нас.
Згодом мені була несила приховувати свої почуття та я піддалася їм. Ми почали таємно зустрічатися. Це був той ще викид адреналіну та я стала просто залежною від того чоловіка.
Коханий наполягав на тому, щоб я нікому нічого не розповідала про наші стосунки. Казав, що якщо про нас стане відомо, то його звільнять, в такому разі нашим стосункам настане кінець. Я дуже боялася втратити Віктора та робила все як він скаже. Мій молодий чоловік зрозумів, що він таким чином має на мене вплив та вдало цим користувався.
Я з великим нетерпінням чекала коли я вже закінчу університет та ми з Віктором припинимо приховувати наші стосунки. Час йшов дуже повільно та я просто згоряла від нетерпіння.
Ми з коханим одружилися та я залишилася вдома, бо чоловік заборонив мені виходити на роботу.
– Жінка повинна сидіти вдома, доглядати за дітьми та домом, догоджати чоловіку, а не кар’єру робити. Ходити на роботу чоловіча справа, – казав Віктор.
Я покірно погодилася з його словами, бо в мені глибоко був закладений страх втратити свого коханого чоловіка. Віктор також заборонив мені спілкуватися з подругами. Мовляв, заміжня жінка не повинна ходити по барах та кафе.
Я бачила лише домашні клопоти та заборони. Згодом для мене це стало нормою.
Загалом, мені жилося несолодко. Крім суцільних заборон я чула ще суцільну критику. Здавалося, що ще потрібно Віктору, я й так роблю все, що він хоче, але чоловіку й цього було мало. Найбільш болючим було порівняння з мамою Віктора. Мама Віктора і борщ готує смачніший, і сорочки прасує краще, і вдома у неї чистіше. Коротко кажучи, я ні на що не здатна. На роботу мені не можна, з подругами спілкуватися теж не можна.
Я відпочивала лише тоді, коли Віктор був на роботі, увесь інший час я була наче на голках. Коли підходив час, коли чоловік має повернутися додому, моє хвилювання лише наростало. Я гарячково перевіряла чи вдома ідеальний порядок та чи готова вечеря.
Якось до мене зайшла в гості давня подруга та жахнулася. Марія сказала, що я дуже змінилася, наче постаріла на декілька років. Марія сказала, що мене потрібно терміново рятувати. Подруга миттю пішла в мою кімнату та почала збирати мої речі у валізу. Коли збори були завершені, Марія сказала, що забирає мене звідси.
Я навіть не стала опиратися, можливо, я навіть чекала на подібний порятунок. Сама я на це ніколи б не наважилась, бо була занадто слабка.
Віктор намагався мене знайти, але довго не сумував, швидко знайшов мені заміну. Таку ж наївну студентку, якою колись була я. Шкода дівчину.
