Був такий період у житті, коли ми допомагали багатодітним родинам. Нас радо приймали, дякували за все, що ми змогли їм зібрати. Це приємно, і дає впевненість у тому, що робимо добру справу. Так що ми з подругою збирали речі у мам, дітки яких підросли, а гарні речі лишилися. Дізнавалися, в якій сім’ї намічається поповнення, і везли туди все, що назбирали.
Нам сказали, що в одному багатоповерховому будинку поселилася сім’я. Четверо дітей, чекають на п’яту. Як розповіли, переїхали вони з іншого міста. Там голові сімейства не було роботи. Там продали квартиру, а в нашому місті купили. Ми з подругою почали активно шукати речі для майбутнього малюка, і для діток, які вже є. Дізналися по скільки їм років, і на їхній вік шукали одяг, взуття, іграшки.
Того разу нам вдалося назбирати багато гарних речей. Та ще й гроші в конверт поклали. То ми вже з подругою від себе, на новосілля. У вихідний повезли речі до багатодітної родини. Двері нам відкрила вагітна жінка, зі стомленим виглядом. Ми з подругою стали пояснювати що нас привело до них. Жінка пропустила нас у квартиру. У кімнаті, в яку нас провела жінка, голі стіни. З меблів поламаний диван, шафа з відірваними дверцятами.
Четверо дітлахів один одного менші дивилися на нас, виглядаючи із за маминої спини. Ми поставили валізи з речами. Жінка відразу відкрила і почала порпатися в них. Потім піднялася, глянула здивовано:
– Я думала що ви нові речі принесете, а там поношений одяг. Якщо ми багатодітна сім’я, то будемо ношені речі приймати? Не вийде. Не візьму нічого із того, що ви принесли, забирайте.
– Ну що ви таке говорите. Моїм дітям також віддавали подруги те, що на їхніх дітей стало мале, і нічого, носили. А там на дні взуття. Ношене, але в гарному стані. Не відмовляйтеся. Деякий час діти носитимуть, а потім як буде у вас можливість, купите нові речі.
– Ви мене ще й ображати будете?, – вже кричала жінка. – Я знаю коли й що купувати своїм дітям, не ваше діло. Забирайтеся, і речі заберіть.
Ми з подругою і валізами швиденько пішли із квартири, де нас не прийняли. На дитячому майданчику гралися мами з дітками. Підійшли, привіталися, розповіли мамам чому ми з подругою тут. Запропонували подивитися, можливо чиїйсь дитині підійдуть речі, які ми привезли. Мами зацікавлено стали перебирати. А потім запропонували залишити все їм. Вони між собою розподіляють чиїй дитині й що підходить.
Ми поїхали, а подрузі я сказала, що буду допомагати тваринам, а не людям.
