Історії з усиновленими дітьми бувають різними. Одні діти щасливо приживаються в нових сім’ях, інші приносять прикрощі своїм батькам упродовж життя. Є ще історії, які можна назвати незавершеними, коли дітей знову повертають до дитячого будинку…
Леся працювала в дитячому будинку вже більш, як 10 років. У неї рідних дітей не було. Жила з чоловіком, який виховував сина-підлітка від першого шлюбу. Як і кожна жінка, вона десь в глибині душі прагнула мати дочку. Вік уже не зовсім дозволяв народжувати – жінці уже було 49.
І от з нею трапилася така історія. Нещодавно до дитячого будинку привезли маленьку дівчинку, років п’яти. Жінці одразу дитина сподобалася.
Дівчинка, очевидно, відчула такий порив Лесі і її симпатію, тому ходила слідом за нею крок в крок. Чіплялася рученятами за її руку. Персонал закладу лиш усміхався захоплено: «Це твоя дитина».
І Леся по-справжньому задумалася про Галинку, так звали дівчинку. Поговорила вдома з чоловіком – вони дали згоду. Почала оформляти документи і ось Галинка її. Привезла дитину додому.
Однак через короткий період жінка вимушена була повернути Галину назад у дитячий будинок. Чоловік і син-підліток поставили умову – якщо Галинка залишається, то вони йдуть з дому. І жінка прийшла за руку з Галиною з незворушним лицем. Просто відчинила двері і зачинила, залишивши дитину наодинці з собою. Мала щосили кричала: «Мама-а-а, не залишай мене. Ма-мо!». Але жінка швидким кроком віддалялася від будівлі не оглядаючись. Того ж дня вона подала заяву на звільнення.
А було все так. Леся розповіла всі тонкощі цієї історії, коли вже збігло більш, як сім років.
Дівчинка настільки прив’язалася до Лесі, що в неї розвинулося почуття власності. Вона нікого до неї не підпускала. Постійно істерила, якщо Леся комусь, крім неї, приділяла увагу. Накидувалася з кулаками на сина і чоловіка. Одного разу навіть сина сильно вдарила по голові кухонною дошкою. Вмовляння і роз’яснювальна робота нічого не давали. Галина підпорядковувалася лише мені, а інші члени сім’ї були для неї ворогами.
Якось я проснулася від того, що мала сховалася за диваном у моєму узголов’ї. В її руkах були н0жиці і Hiж. Що задумала мала? Досі для мене є загадкою Але чоловік після цього випадку сказав – усе, далі я так жити не можу. Зроби свій вибір!
Так Галину знову повернули в дитячий будинок. Що з нею було далі? Ніхто не знає.
