Я вважаю, що досить добре розбираюся в людях. Але іноді за інших набагато більше говорять їхні будинки, ніж їхні обличчя і вчинки.
Так вийшло і з моєю останньою знайомою: коли вона запросила мене на другому побаченні до себе, я погодився. Але вже через пів години, дивлячись на її житло, зрозумів, що мені варто бігти звідти, стрімголов. Але перед втечею потрібно ще встигнути зробити так, щоб вона забула мій номер телефону.
Коли ми зустрілися на цьому злощасному побаченні, вона провела мене в свій будинок і, в принципі, була досить гостинною: посадила мене за красиво сервірований стіл, включила приємну музику, затінила шторкою світло в кімнаті.
Романтика та й годі. Але хвилин через п’ятнадцять вона була змушена відповісти на терміновий і дуже важливий дзвінок по роботі. А тому вона вийшла на кухню, і я зміг краще розглянути кілька її кімнат і зробити вкрай сумні для неї висновки.
Перше, що мене збентежило, це пил на шафі варто було мені піднятися навшпиньки. Ні, буває, звичайно, в таких місцях тижневий пил. Але якщо туди вже кілька років ніхто не заглядав, то що ж за порядок у такий господині буде в домі?
За нею треба буде ходити і розповідати, де їй ганчіркою пил протирати? І це вона прибирала в тій кімнаті, в якій мене зустрічати збиралася. Це називається «губи нафарбовані, а шия не мита».
Далі більше. Я відсунув шторку і побачив батарею з декількох пивних і горілчаних пляшок. Якщо чесно, мене аж пересмикнуло. В той момент я зрозумів, що мені пора збиратися додому. Не розумію, ким вони були випиті і залишені – нею або якимось чоловіком.
Мені байдуже, якщо чесно. Але жінка полінувалася прибрати в кімнаті після вечірки порожні пляшки – це вже занадто.
Хочу зауважити, що я не претендую на якусь там особливу гостинність – ми просто придивлялися один до одного, і мені від цієї знайомої зовсім нічого не потрібно було.
Розчарувало просто її ставлення до власного будинку, затишку, чистоти і порядку. Якщо на те пішло, то мені приємніше було б з нею просто по чашці чаю випити, але в прибраному будинку.
Коли я сказав їй, що збираюся і йду додому, вона дуже здивувалася, і запитала, чому – може, через дзвінок. Через те, що вона залишила мене без уваги. А я не зміг стриматися і відповів їй наступне: «Я б чекав тебе хоч цілу годину, хоч півдня. Жінку завжди можна почекати, якщо вона того варта. Але якщо у неї брудно в будинку, то що тоді у неї в душі? ». І кивнув погляд на шафу, на пляшки, прикриті шторкою. Вона сильно почервоніла і опустила вниз очі. А я пішов геть.
Може хтось і скаже, що я жорстокий. Але ж ми не встигли ще прив’язатися один до одного і нічого нікому не обіцяли. Зараз їй стане соромно, але саме цей випадок, можливо, навчить її стежити за порядком в своєму будинку і в наступний раз їй не доведеться червоніти перед іншим чоловіком.
А ви б залишилися в такому будинку з жінкою на побаченні? Ви б вказали їй на бруд чи промовчали?
