Життя, де знайдеться місце для тепла, співчуття та тих безцінних митей, коли ми справді залишаємося людьми.
Вона нявкала тихо, немов благала про допомогу, але перехожі або не чули, або робили вигляд, що не помічають. Маленьке щеня, згорнуте в клубочок від страху, здригалося щоразу, коли хтось наближався, і в його очах читався жах…
Щодня вона долала пять будинків, щоб дійти до зупинки, де її завжди підвозило таксі до офісу. Працювала фінансовою аналітикинею відповідальна посада: доводилося консультувати фірми, шукати слабкі місця та поліпшувати процеси.
Через таку зайнятість особисте життя поступово зникло. Вранці за компютер, ввечері ледве вистачало сил дістатися ліжка. Так минали дні.
Але справа не в цьому. Історія про інше.
Щоб встигнути на роботу до восьми, треба було бути на зупинці о сьомій тридцять. Фірма знаходилася в іншому районі.
Саме того ранку таксі не було, і їй довелося зачекати. Вона стояла, обіймаючи себе від холоду, коли раптом відчула чийсь погляд. Можливо, через шелест листя, а можливо, просто відчула.
У проміжку між будинками вона побачила їх: сіру кішку, гідну та струнку, і маленьке тремтяче щеня, що притулилося до неї. Кішка час від часу облизувала малюка і обводила людей пильним поглядом.
Вона тихо нявкала, але ніхто не зупинявся. А щеня здригалося від кожного кроку й ховалося під живіт своєї захисниці. Та намагалася його заспокоїти, обвиваючи хвостом і притискаючись мордою.
Жінка пошукала в сумці, дістала великий бутерброд із сиром та ковбасою. Ковбасу поклала біля кішки, а решту перед щеням. Воно притиснулося до асфальту й закрило очі.
Кішка лише подивилася на жінку, мяко нявкнула, спочатку торкнулася її руки головою, а потім знову захистила малюка й продовжувала його вилизувати, поки він дрібно тремтячи їв.
Вона й сама не помітила, як задивилася, поки не почула сердитий голос водія:
Гей! Ви мене чуєте? Сідайте, їдемо!
Наступного дня вона принесла їм їжу. У душі сподівалася, що вони будуть на місці. І вони були. Кішка радісно нявкнула, а щеня завиляло хвостиком. З того дня вона почала приносити їм сніданки та залишати щось смачненьке ввечері.
Того ранку лив дощ. Вона поспішала день обіцяв бути напруженим. Пробігла звичну відстань, поклала їжу, погладила кішку та щеня. Підвівшись, зустріла погляд двірника.
Розвели тут звіринець! буркнув він. А мені потім прибирати. Геть звідси! і підняв мітлу, загрожуючи тваринам.
Щеня жалібно запищало й сховалося за кішку. Та вигнула спину, немов стріла, закрила його собою й заплющила очі, готуючись до удару.
Жінка не памятала, як опинилася перед ними. Її підштовхнув внутрішній порив вона стала на шляху мітли.
Удар влучив у ногу та бік. Біль пронизав її. Вона скрикнула й інстинктивно закрила обличчя руками.
Двірник злякався й завмер:
Я я не хотів! Вибачте
Вона не слухала. Дивилася на кішку та щеня. Кішка споглядала її здивовано, а щеня визирнуло з-за спини й несміливо помахало хвостом. Вона присіла, морщачись від болю, і знову погладила обох.
На роботі начальниця, побачивши її з подряпаною ногою й порваними колготками, скрикнула:
Що сталося?! Хто це зробив?
Дізнавшись, схопила телефон:
Зараз викличу поліцію! Вдарити жінку мітлою? Він збожеволів!
Не треба, тихо сказала вона. Прошу, не треба.
Ти що? Таке не можна пробачати!
Я й не пробачаю. Я просто не хочу, щоб він знову їх прогнав. Нехай залишаться.
Тоді так, рішуче сказала начальниця. Завтра візьмеш їх до мене. Влаштуємо їх у притулок. Гарний, я знаю директорку. Разом будуть. Погоджуєшся?
Добре, кивнула вона, хоч усередині щось заперечувало.
Цілу ніч вона не могла заснути. Їй снилося одне й те саме слово притулок. Вона прокидалася, серце калатало, а в грудях було тісно. Вранці, не виспавшись, зібравши їжу, вийшла на холодний дощовий ранок.
Пять будинків. Під дощем. Зазвичай небагато, але сьогодні немов віха. Вона поспішала. Так і не вирішивши, поклала їжу, вже збиралася йти
Таксист сигналив, вигукував щось із вікна. Вона махнула рукою: мов, зараз. Раптом порив вітру вивернув парасольку, і вона почула розпачливий кішачий крик. Парасолька впала, жінка обернулася. Кішка підбігла й притулилася до її ніг.
Ну що, котику? Що таке? говорила вона, гладячи її мокру шерсть. Кажуть, притулок хороший вас годуватимуть ви будете разом
Кому вона це казала? Кішці? Щеняті? Собі?
Собі. Звісно, собі
Таксист люто гукнув клаксоном
