Живу з чоловіком, який стверджує, що гроші це «низька енергія». Разом ми майже два роки, і до недавніх пір усе було цілком звично. Він працював, допомагав, мав якийсь порядок у житті. Але одного разу повернувся додому і сказав, що пережив «духовне пробудження» і його робота більше не в гармонії з його покликанням. І вже наступного тижня він написав заяву на звільнення.
Я підтримала його. Казав, що йому треба час, щоб звязатися зі своїм справжнім «я», втомився від системи і хоче жити «від свідомості». Я продовжила працювати як завжди. Вставала рано, вибігала на роботу, поверталась додому виснажена. Він залишався в квартирі медитував, слухав відео про особистісний розвиток, палив полин та ладан. Запевняв, що «зцілюється».
Два тижні минули, а він не дав жодної копійки навіть на оренду. Коли я запитала, він відповів: «Не хвилюйся, Всесвіт завжди забезпечує». Цим «Всесвітом» виявилась я. Я сама платила за харчі, комунальні, транспорт за все. Він їв, користувався будинком, інтернетом, водою, електроенергією, але казав, що не вірить у сплату рахунків, бо це життя у страху.
Одного вечора, прийшовши з роботи зовсім знесиленою, бачу він лежить, слухає якийсь аудіотренінг про достаток. Я сказала, що нам треба серйозно поговорити про гроші. Він відповів, що я у «стані бідності», що мій стрес притягує погані вібрації і що я маю відпустити контроль. Я розлютилась. Відповіла, що це не контроль, а відповідальність. Він з жалем подивився й сказав, що я ще не «прокинулася».
Обіцяв, що скоро почне заробляти своїми знаннями: консультації, сесії, щось таке. Час ішов, і нічого не відбувалося. Лише став докоряти мені як я говорю, думаю, як реагую. Якщо я скаржилась на втому, казав, що моя вібрація низька. Якщо приходила в поганому настрої заявляв, що я емоційно заблокована.
Був один момент, який мене по-справжньому вразив. Я повернулася з базару з важкими торбами, поставила їх на стіл і попросила допомогти розкласти продукти. Він відповів, що перебуває у глибокій медитації і не може зараз перервати потік енергії. Я змовчала. Розкладала все сама й думала: у мене не чоловік, а дорослий, який свідомо вирішив не нести відповідальність за своє життя.
Нещодавно я прямо попросила: знайди хоч якусь роботу. Він відповів, що більше не буде «служити системі», яка його руйнує, лише заради сплати рахунків. Що я маю його зрозуміти й підтримати, як справжня «усвідомлена партнерка». Я сказала, що підтримувати це одне, а утримувати дорослу людину, яка нічого не робить, геть інше. Образився. Сказав, що я в нього не вірю.
Сьогодні я все ще працюю, оплачую все і думаю, в який момент з коханої дівчини перетворилася на спонсора духовного стажування у власній оселі. Не знаю вже я йому партнерка чи духовний меценат. Одне розумію: я втомлена. І скільки б ладан не курила, рахунки самі не оплатяться.
То що мені робити?
