Я дала своєму сину цінний урок, коли він вирішив стати дорослим. Зараз про все детально розповім.
Але перед цим вам варто знати нашу передісторію. Діло в тому, що сина я виростила самостійно. Так вже сталось, що мій чоловік колись зрадив мені та пішов до іншої жінки. Я ж пробачати такого не збиралась і коли той зрозумів, що життя з коханкою його не влаштовує, адже вона не така зручна, якою була я, одразу прибіг назад, на колінах просив пробачення.
Та от тільки вже було пізно. Я довго терпіла його перелюбство і зраду більше пробачати не збираюсь. Тим більше, що мені гидко від однієї думки, що він був з іншою жінкою, з якою мені зраджував прямо в нашому ліжку, в тепер знову хоче прийти до мене. Ні. Такого не буде.
З тих пір я самотня мати-одиначка. Чоловік після розлучення вирішив, що дитина тепер не його, адеє ми не сім’я. Ага, гени ж саме так працюють! До розлучення в дитині його гени, а після одразу генетичний код переписується і вже вони не рідні по крові стають. Так-так, саме так.
Ех, звісно це все сарказм, але таке ставлення мене досі дивує. За всі ці роки він ні разу не привітав сина з Днем народження, а про аліменти, чи якусь участь в його вихованні я взагалі мовчу.
Зараз моєму сину Давиду вісімнадцять років. І нещодавно, до його повноліття, сталась така ситуація, коли він заявив мені, що в нашій квартирі буде жити його нова дівчина, яка старша від нього на п’ять років. Мовляв вони вже чотири місяці разом і він серйозно налаштований на одруження.
– Якщо в тебе такі серйозні наміри і ти хочеш створити з нею сім’ю, як доросла людина, тоді, думаю, тобі варто ставати вже самостійним та дорослим. В нашому домі ви жити не будете. Бери квартиру в оренду, влаштовуйся на роботу та починай самостійне життя. Тим більше, що з роботою буде легше, адже ти вчишся на заочці.
Давид образився та перестав зі мною розмовляти. Можливо для вас ця історія прозвучить трохи жорстоко, проте мене також обурило те, що він не запитав поради, не запитав дозволу, а заявив, що буде так і все. Все ж таки, це наша спільна квартира і живемо в ній ми разом. То і вирішувати такі запитання ми маємо разом.
Наступного дня, коли я приїхала з роботи додому, то помітила, що деякої техніки вдома немає, разом з речами сина. Не скажу, що мене це не здивувало, але я вирішила не розбиратись за це, а просто відпустити, щоб це було “приданим” для його самостійного життя.
Тиждень він не давав про себе звісточки. Грав на моїх почуттях, а я, замість того, щоб подивитись за ним, вирішила цей час пожити в своє задоволення. Всі ці роки я думала лише про сина, то чому б зараз не приділити собі час?
Пройшов зще тиждень. Мені сподобалось самотнє життя. І тут лишень мені вартувало подумати, як довго син ще протримається без нашого спілкування та в самостійному житті, як Давид сам зателефонував.
Він попросив грошей, адже йому не вистачає оплатити оренду і трохи на комуналку. Всі інші гроші пішли на продукти, побутові речі та подарунки для його коханої. Я відмовила, адеж він ж хотів самостійного життя, то нехай і відчує весь його смак.
Ще через тиждень я прийшла додому, а там Давид. Привіз назад всю техніку. І зробив генеральне прибирання вдома. І це дуже дивно, бо змусити його самостійно прибрати більше, ніж просто пил протерти і підлоги помити — неможливо.
Давид став вибачатись та запитав, чи може повернутись назад, адже ще виявився неготовим до повністю самостійного життя. Я з радістю прийняла свого блудного сина назад. Тепер він вирішив добре вчитись, підробляти у вільний час та по трохи вливатись в доросле життя, а не так різко, як це було нещодавно.
А з дівчиною тією вони розійшлись, адже в неї були величезні запити, а без грошей мій Давид їй виявився непотрібний.
