Славко був нашим єдиним сином. Ми з чоловіком старалися жити так, щоб дитина нічого не потребувала, але при цьому й не балувати малого. Він мав те, що хотів, але й знав ціну кожній придбаній речі. Хлопець у нас ріс здібний та відповідальний. Самостійно вступив до університету, гарно навчався та ще й встигав підробляти. Ми не могли натішитися своєю дитиною.
На третьому курсі Слава привів на знайомство свою дівчину. Оленка була красивою та приємною. Вміла підтримати розмову й виховання мала гарне. Нам сподобався вибір сина. Я жартома припустила, що через рік-два матимемо ще й донечку, але син шокував своєю заявкою.
Як виявилося Олена вже була вагітною й весілля потрібно було робити негайно. У нас були деякі заощадження, тож невеличке святкування ми дітям влаштували. А от з житлом була проблема. Жила наша родина у невеличкій двокімнатній квартирі. Поки нас було троє, місця вистачало, але ж тепер буде більше. Ще плюс до всього скоро маля народиться. Зрозуміло, що молодим потрібно жити окремо.
Орендувати житло не вихід, адже Слава заробляв небагато, а Олена не могла піти на роботу в положенні. Довелося нам з чоловіком щось вирішувати. Довго думали гадали, поки Петро не заявив, що поїде на заробітки за кордон. Відпускала я його з важким серцем, ми ніколи надовго не розлучалися. Діватися було нікуди, чоловік полетів до Німеччини.
Спершу ми постійно зідзвонювалися, переписувалися, тримали зв’язок. З часом Петро почав телефонувати все рідше. Пояснював це втомою та заклопотаністю. Я не влаштовувала ніяких істерик, мені навіть було шкода коханого. Як він там у чужому краї, без рідних, постійно на роботі.
Вдома я часу також не гаяла. Займалася хатніми справами, дбала про невістку й також знайшла підробіток. Повернувся Петро перед самим народженням онука, але не один. Разом з ним була якась жіночка. Я спершу не могла докумекати, що відбувається, а потім він зізнався, що це його нова обраниця.
Обіцяні гроші дітям він дав, вони купили гарний будинок. Зі мною чоловік не спілкувався й одразу подав на розлучення. За 28 років шлюбу я навіть не заслужила на вибачення чи розмову. Ось так через ті кляті заробітки я втратила чоловіка. Добре, що хоч діти щасливі.
