В моїх батьків прохолодні стосунки. Вони грають свої ролі. Мама завжди усміхнена домогосподарка, а батько — вічно невдоволений годувальник сім’ї. Тато заробляє багато. Ми маємо надзвичайно багато грошей. Думаю, це одна з причин, чому мама не кидає батька.
Я давно підозрював тата в зраді. Вони з мамою майже не проводять часу разом. Мама, здається, не засмучена. Вона не працює, витрачає гроші в своє задоволення, її абсолютно нічого не хвилює. Я хотів зловити батька на зраді. Хочу знати правду.
Брехня відкрилася, коли батько забув телефон вдома. Я витратив дві хвилини, щоб підібрати пароль. В батька в телефоні було багато інформації по роботі. Я довго блукав по файлам. Нарешті я знайшов щось цінне. В батька були фото з якоюсь молодою блондинкою. Вони обіймалися, а, на останніх фото, — цілувалися.
Я скинув собі ці фото. Прочитав переписки батька. Він спілкувався з безліччю жінок. Одна з них відправила батьку фото теста на вагітність. Всю цю інформацію я зберіг собі.
Батько живе насиченим життям. Він біжить за розпустою, не знає міри і бреше мамі. Я хочу розповісти їй все. Вона має право знати. Я розумію, це діло дорослих. Вони самі можуть розібратися в своїх стосунках. Я хочу допомогти мамі побачити правду. Вона сама не докопається до того, що я знайшов.
Весь компромат на батька зібрав в одну папку і скинув мамі на електронну пошту. Вона два дні не відкривала листи. В суботу, коли в батька вихідний, мама сиділа в телефоні. Вона відкрила з десяток сайтів, читала новини, листувалася з подружками. Коли їй набридло, вона нарешті відкрила пошту. Я затамував подих. Зараз вона прочитає мого листа. Я надіслав його анонімно.
Мама мовчала. Вона зосереджено читала. Батько, нічого не підозрюючи, дивився телевізор. Через п’ятнадцять хвилин, мама попросила мене піти погуляти. Мені це не сподобалось. Я хочу знати, що між ними відбувається. Зробив вигляд, що йду на вулицю, а сам заховався у шафу. Я поводився тихенько, щоб не видати себе.
— Що ти скажеш на це? — Запитала мама в тата.
Декілька секунд панувала тиша.
— Немає сенсу брехати. Ти все чудово зрозуміла. — Батько говорив холодно. Склалося враження, ніби йому все одно.
— Давно в тебе жінки на стороні? — Голос мами звучав сухо та стримано. Вона підбирала кожне слово.
— З тих пір, як сину виповнилося п’ять.
Я ледь стримався. Десять років! Десять років батько зраджує мамі!
— Одна з твоїх дівчат дійсно вагітна від тебе?
— Так. — Батько відповів миттєво. Він говорив легко. Якщо викинути всі інші репліки з діалогу, складеться враження, ніби мама питає, що приготувати на вечерю.
— Що ти будеш з нею робити?
— Відправлю на аборт. Ти ж знаєш, я хотів одну дитину. Мені достатньо. Я виконав свою священну місію по продовженню роду.
Я нічого не розумів. Чому вони спокійно говорять про зради батька? Я не хочу, щоб вони розлучалися. Не хотів між ними скандалу. Я очікував хоч на якісь емоції. Вони говорять буденно.
Я обережно виліз з шафи. Хлопнув дверима, ніби тільки прийшов з вулиці. В кімнаті батьків запитав:
— Ви вже поговорили?
Вони усміхалися. Нічого не видавало недавньої розмови.
Пройшов тиждень після тієї розмови. Батьки жили так само. Нічого не змінилося. Я нічогісінько не розумів. Коли батько пішов на роботу, я у всьому зізнався мамі. Вона не здивувалася. Що з цією людиною? Вона вміє проявляти емоції?
— Зрозумій мене правильно, синку. Я маю величезний будинок, багато грошей, поїздки за кордон та безтурботне життя. Цим усім я завдячую батьку. Він забезпечує мені життя. Я прожила з ним шістнадцять років. Ми народили чудового сина. Тобі вже п’ятнадцять років. Ти дорослий і повинен зрозуміти одну правду життя. Готовий слухати?
Я кивнув. А що мені ще залишалося?
— Коли люди прожили разом так багато років, вони не хочуть щось змінювати в своєму житті. Нам добре так, як ми живемо. Твій батько не підвищує на мене голос, не піднімає руку, він не слідкує скільки я витрачаю грошей і куди ходжу. Я можу зруйнувати своє життя і повернутися жити до мами в село або я зроблю вигляд, ніби нічого не знаю і житиму так само добре. Я обираю друге. Твій батько погуляє, розвіється та прийде додому, в сім’ю. Давай ми житимемо так само, як жили. Добре?
Я мовчав. Не знав, що сказати. Моя думка ніякої ролі не зіграє.
Подумав трішки і кивнув. Ми з мамою обійнялися міцно-міцно. Я не забуду про зради батька. Не знаю, чи вийде в мене жити так само, як колись. Може я занадто малий, але мені важко зрозуміти мамину логіку. Я б не терпів зради. Напевно, гроші дійсно багато для неї означають. Це єдина причина, через яку мама терпить батька.
