Кожен подарунок має свою ціну і це я не про реальну вартість, а обов’язок, який іде в додачу до нього.
Коли я навчалася в університеті мама купила мені квартиру. Юридично оформила все на мене, а з кредитом розбиралася сама. Вона тоді пояснила це так: «Не хочу, щоб мої діти стикалися по світу та не мали власного куточка. Буде вам пам’ять від мами». Старшій сестрі мама віддала будинок своїх батьків, а сама мешкала в невеличкій однокімнатній квартирі.
Коли Маринка вийшла заміж та сама стала мамою, то не справлялася з усім, що на неї навалилося. Мама тут же вирушила на допомогу. Свою квартиру здала в оренду, а сама поселилася поруч з дочкою. Звісно, добре, коли ненька поруч. Їжа приготовлена, в будинку чисто, діти доглянуті.
Сестра завдяки мамі й на роботу раніше вийшла, тож проблем із фінансами не було. Навіть зять радий, що теща з ними живе, такого смачного борщу та пиріжків він з роду не їв. Мама зятя любить, підтримує й слова кривого не скаже. Не забарилося подружжя і з другою дитиною та знову все на мамі (бабусі) і тримається.
От тільки сталося так, що коли діти підросли, пішли до школи й могли самі про себе подбати, послуги бабусі стали ні до чого. Маринка почала ділити з мамою «територію» на кухні, бо тепер їй не подобалося, що ненька все там під себе переробила. Та й зять бурчить, чи не нагостювалася теща у них, може пора й честь знати.
Звісно, ненька все зрозуміла, зібрала речі, подякувала за гостину й поїхала…Але не у свою квартиру, а до мене. Вирішила вона, що я сама не справляюся й треба допомогти. А що? У свої 29 років досі сама, незаміжня, без чоловіка та дітей. Що мені було робити? Звісно, прийняла маму з відкритими обіймами.
Моє життя докорінно змінилося. Якщо раніше я могла дозволити собі посидіти з подругами допізна, випити кілька бокалів червоного сухого, запросити кавалера «на каву», то тепер мама за усім слідкувала. Затрималася на зустрічі, а у мами тиск піднявся, бо хвилювалася. Випила в компанії, а мама лекцію читає про шкідливість алкоголю. Не ночувала вдома – чекай швидку допомогу. «Злато, так не можна! Де ж це бачено, щоб без зобов’язань всіляких у хлопця на ніч залишатися? Я тебе не так виховувала!»
Словом, відчуваю себе знову 16-річною дівчиною, яка не в змозі думати власною головою й може накоїти дурниць. Тому до мене треба сім няньок. Ну як пояснити мамі, що я потребую свободи й не хочу жити із нею. Не виганяти ж мені її із квартири, яку вона мені й купила. От і виходить, що кожний дорого вартісний подарунок має в додачу такий же дорого вартісний обов’язок бути зобов’язаним.
Сестра радить набратися сміливості й таки попросити маму на вихід. Подруги кажуть, що мені треба самій з’їхати на орендовану квартиру туди мама точно не переселиться. Почекає місяць, два та й повернеться до себе, а я до себе. А я не хочу псувати стосунки з найріднішою людиною, тому продовжую терпіти.