Змучена, після роботи, чи дощ чи сніг, я йшла до магазину і купувала продукти. Вдома готувала нові страви, яких у свекрухи точно ніколи не було.

Ми з чоловіком одружилися у жовтні минулого року, до того перебували у стосунках майже три роки. Перший місяць після одруження ми провели лише у двох, нікуди вгості не ходили і до себе нікого не запрошували. Пізніше вирішили раз в тиждень заходити до батьків вгості, то до моїх, то до його. Нам було цікаво за сімейними вечерями слухати веселі спогади з дитинства одне про одного. А батьки які ж задоволені були, коли поринали у минуле, у свою молодість та наше дитинство.

Після роботи я бігла до свекрухи на чергову сімейну вечерю. Тоді я запізнилася через сильний дощ, і як прийшла, то для мене було вільне місце за столом, окремо від чоловіка. Біля нього ж присіла його мама. І нічого страшного ,якби це було рідкістю, але так було кожного разу.

Відверто кажучи, мене це неабияк дратувало. Так, можливо це ревність, але ж його мама до мене ставилася як до чужої людини, а Артема опікувала як першокласника.

Все частіше чоловік почав з роботи ходити на обід та вечерю до своєї мами. Ввечері приходив додому та відмовлявся від приготованих мною страв, мовляв: «Я у мами поїв. Не голодний!».

Як я лиш не старалася. Змучена, після роботи, чи дощ чи сніг, я йшла до магазину і купувала продукти. Вдома готувала нові страви, яких у свекрухи точно ніколи не було. Проте все намарно, чоловік і надалі був не голодним.

https://www.adme.ru

Усю їжі доводилося їсти самій і брати з собою на роботу, а там всім смакувало.

Розмови у нас теж «не йшли». Чоловік не хотів ділитися зі мною справами на роботі, зате своїй мамі «як соловейко щебетав» про робочі питання. Я неабияк злилася, а він був спокійний, наче і не розумів нічого.

На свята ми продовжували разом ходити до наших батьків. Мої батьки запитували як у чоловіка справи, як наше авто, розмовляли на різні теми. А свекруха постійно переповідала те саме: як народжувала сина, як вночі не спала, як його оберігала, який красенем виростила. Я знала кожне слово, яке повинно було бути наступним з її вуст.

Інколи я приходила втомлена з роботи, інколи із застудою, і жодного разу чоловік нічого не помічав. Я могла мати температуру, кашель, нежить – і жодної реакції в чоловіка не було. А коли в його мами голос злегка захриплий, він тут же скасовував всі справи і мчав рятувати її.

Я вже думала, можливо спільні дітлахи щось змінять, і чоловік переключить свою любов на них. А пізніше в голову лізли думки, якщо і до дітей він буде ставитись так як до мене, або діти теж будуть пропадати за його мамою, а на мене і уваги не звертатимуть. Я відганяла від себе ці думки і разом з ними бажання народжувати спільних дітей.

 

 

Оцініть статтю
Дюшес
Змучена, після роботи, чи дощ чи сніг, я йшла до магазину і купувала продукти. Вдома готувала нові страви, яких у свекрухи точно ніколи не було.
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.