Оля часто гуляла зі своїм собакою в маловивчених місцях хоча б тому, що любила фотографувати старі будівлі або незвичні місця. Цього разу вона забрела до лісу, у саму його гущу. З Джеком їй зовсім не було страшно. Собака завжди йшов поряд з дівчиною.
Раптом із-за густої зелені вона побачила будинок. Олі стало навіть трохи моторошно, проте вона не поборола цікавості заглянути всередину.
Коли дівчина підійшла ближче, то зауважила, що трава місцями була притоптана. Оля з тремтінням у руках все ж таки наважилася натиснути на клямку, і двері доволі легко відчинилися. Вона ступила крок у середину.
Приміщення дихнуло на неї запахом цвілі. Оля опинилася у кімнаті і… Так, серце її завмерло – перед нею сидів сивобородий чоловік, років 75.
Він наче очікував на непрохану гостю. Його погляд спокійно зупинився на дівчині, яка ще не в змозі була вимовити й слово.
Коли Оля прийшла трохи до тями, вона не знала з чого розпочати розмову. Спочатку усміхнулася, потім, ковтнувши слину, вимовила:
-Хто ви?
-Семен, – спокійно вимовив чоловік, що сидів на зовсім зношеній канапі.
Дівчина посміливішала, підійшла ближче і побачила низку полотен, обпертих прямо до стінки. Аж тепер вона зауважила, що руки незнайомця були забруднені фарбою.
Чоловік видався не багатослівним. Коротко повідомив, що тут живе вже упродовж кількох років. Йому важко переміщатися через травму хребта, яку заробив одного разу під час падіння, зашпортавшись за сухостій.
За кілька хвилин Оля вже порядкувала в кімнаті. Прибрала весь непотріб, застелила скатертиною стіл, відчинила вікно.
Дівчина зрозуміла, що чоловікові вкрай потрібна допомога. Отож, наступного дня вона знову навідалася до нього, прихопивши з собою дещо з поживної їжі.
Марк ледве переміщався кімнатою. Оля розуміла, що вона не зможе навідувати його часто в лісі, тому вирішила поклопотати про нього у будинку для похилих людей.
Так і сталося. Невдовзі Марка перевезли у заклад для одиноких людей похилого віку. Оля намагалася щотижня провідувати свого нового знайомого. Чоловік зізнався їй, що це найщасливіші миті його життя.
Оля описала цю історію для того, щоб розбудити в людей чуйність до одиноких людей, які потребують від нас допомоги.