Українською культурою натхнене:
“Чого тільки не буває на цьому світі”, думала сама до себе Оксана, “іноді люди живуть разом роками, а потім розійшлися, наче й не було нічого. Дивно Багато в мене знайомих з такою долею, та й я сама не виняток. Хоча з тим деспотом я довго не витримала, але минуле таке є.”
Оксана нещодавно вийшла на пенсію, жила сама. Донька одружена, оселилася у Львові. Після школи втекла з села, вступила до коледжу, там і знайшла чоловіка. Тепер лише наїздами обидва працюють, час розписаний. Онука в школі.
Ще коли працювала, колеги-жінки напучували:
“Оксанко, ну скільки можна самій? Чоловіків вільних повно. І вдовці є, і розлучені, у кого шлюб не вдався. Знайомся, оголошень купа і в газетах, і в інтернеті.”
“Страшно ж першій дзвонити, відмахувалася вона, хіба ж я сама чоловікові дзвонитиму? А ще якщо розлучений, значить щось із ним не так. Від добрих чоловіків дружини не тікають, а добрі вже розкуплені. Немає у мене до них довіри.”
“Оксанко, хто ж тебе силоміць замуж тягне? Побалакаєш, не сподобається більше не дзвониш. Що тут складного?” наполегливо радила Марія, яка саме через оголошення знайшла чоловіка і тепер у щасті жила.
**Знайомство по оголошенню**
Таки наважилася Оксана на знайомство. Перший раз було ніяково набирати незнайомий номер. Але потім зрозуміла:
“Та й справді, що тут такого? Балакаємо по телефону, не бачимо один одного, не сподобається більше не дзвонитиму.”
Кілька разів дзвонила. Чоловіки були різні, і вже за першою розмовою вона розуміла, чи варто продовжувати. Навіть думки про чоловіків змінилися.
“Адже в розлученні не завжди чоловік винен. Ми, жінки, теж буваємо різними. Та й чужа сім’я темний ліс.”
Тож час від часу Оксана знайомилася, але поки ніхто не вразив. Із розлученими спілкувалася обережно, але доля звела її саме з таким. Під час розмови по телефоні він їй одразу сподобався Сергій. Говорили довго, виявлялось із сусіднього села, мав свій дім і господарство. Тож запросив її першим.
“Приїжджай, Оксано. Ми вже багато про що поговорили. Гадаю, якби я тобі не подобався, ти б не продовжувала. Я тебе зустріну, домовились?”
“Добре”, погодилася вона.
Сергій справді подобався і як говорив, і як ставився до жінок. Про колишню дружину погано не висловлював. Розійшлися після довгих років шлюбу, коли діти виросли.
“Значить, були причини”
Вона не розпитувала. Сама не любила про минуле згадувати, тож розуміла його почуття. Навіщо копатись у старому?
Та насторожив її його відповідь, коли запитала:
“А з дітьми спілкуєшся? Навіду”Ні, не спілкуюся, вони на стороні матері, навіть не дзвонять, не кажучи вже про відвідини”, і ці слова заставили її задуматися.
