Ми з чоловіком одружені 8 років. Виховуємо маленького сина, Давида. Нещодавно віддали малого до дитячого садка. Поки що він ходить на неповний день. До обіду ми вже їдемо із сином додому.
Якщо все буде добре й Давид швидко адаптується, не хворітиме й не плакатиме за мамою, то я планую повернутися на роботу. Не те щоб нам катастрофічно бракувало грошей. Сергій гарно заробляє й ми можемо собі дозволити чимало, проте мені самій якось набридло постійно сидіти вдома та виходити на люди лише, щоб купити продуктів.
У садочку попросили принести свідоцтво про народження Давида. Ми вже здавали, але воно загубилося. Усі документи зберігали у робочому столі чоловіка. Зазвичай я не входжу до його кабінету. Так у нас домовлено, що у цій кімнаті Сергій сам наводить порядок та прибирає.
Я й не питала дозволу, ну що такого, що я візьму документи. Натомість знайшла величезні бухгалтерські книги в основному чеки та виписки, але лише на ті речі, які купувалися для мене. Ювелірка, техніка, одяг, вибачте, навіть засоби гігієни. Впала в ступор на кілька хвилин. Не могла зрозуміти для чого це все Сергієві. Якщо він так ретельно стежить за фінансами нашої родини, тоді де чеки з покупок, які ми здійснювали для нього чи для Давида?
Ввечері, коли Сергій повернувся додому ми сіли вечеряти. Мені шматок хліба в горло не ліз. Сказала, що погано себе почуваю й пішла вкладати малого раніше. Коли Сергій зайшов до нашої спальні, дістала з тумбочки усі ті записи й попросила чоловіка пояснити, що це все означає.
-Ти що рилася у моїх документах?! – обурився Сергій.
-Ні, я хотіла взяти свідоцтво про народження Давида, а натомість побачила це. Поясни, будь ласка, для чого тобі усі ці чеки та виписки?
-Аліно, ми живемо у 21 столітті, тож це звична річ страхувати себе.
-Від чого страхувати? – ніяк не могла я зрозуміти його намірів.
-Від розлучення, звісно! Ти часом буваєш така нестерпна! А мені манна з неба не падає…
-Чекай, чекай…Тобто ти намагаєшся пояснити, що в разі розлучення, вимагатимеш з мене повернення усіх цих подарунків?
-Ні, вони мені не потрібні. Просто фінансове відшкодування зайвим не буде. Зараз усі так роблять.
-Я не роблю
-Ну і дарма!
Сергій пішов спати, а я закрилася у ванній кімнаті й плакала гіркими сльозами. Ще вранці я думала, що маю прекрасного чоловіка та щасливу сім’ю, а тут таке відкриття. Поясніть ви мені, чи дійсно це нормально, хтось ще таким займається?
