Андрій повертався пізно з тренування. Він з дитинства займався боксом й незабаром він мав їхати на міжнародні змагання, тому майже щодня останнім виходив зі спортивної зали. Йому дуже хотіло їсти. На вулиці була огидна погода. Холодний вітер з краплями дощу. Та ще й забувся у залі свої навушники.
Коли він проходив повз дитячий майданчик, то почув, що хтось плаче. Хлопець підійшов ближче до великої іграшкової ракети та зазирнув у середину. Звідти на хлопця дивилися перелякані очі маленької дівчинки. Вона сиділа без куртки й просто ревіла.
Андрій допоміг їй вилізти та віддав свою куртку. Щоб було швидше, то викликав таксі. Всю дорогу дівчинка мовчала. Добре було, що хоч перестала плакати. Вдома його мама нагодувала її та напоїла гарячим чаєм. Щойно її вклали під теплу ковдру вона майже одразу заснула.
Зранку вони дізналися, що дівчинка жила разом з татом. Вчора він сильно напився з друзями й вони почали бійку. Дівчинка злякалася й втекла з дому. Мама Андрія зателефонувала до органів опіки. Після розповіді дівчинки було зрозуміло, що повертатися додому їй не можна, а віддавати в Інтернат не хотілося. Майже тиждень дівчинка жила в них у квартирі. Андрій так звик до неї, що ставився наче до молодшої сестри.
Це було пару років тому. Зараз дівчинка й досі живе з ними. Мама Андрія зібрала всі необхідні документи й стала її опікункою.
