Сьогодні я відчуваю, що нарешті став на твердий ґрунт.
“Сину, з Богом, щасти тобі на іспитах,” хвилюючись, провожала Оксана свого єдиного сина Тараса до університету.
Він їхав на вступні іспити до сусіднього міста. Вона підбадьорювала його, нагодувала сніданком і відправила підкорювати нові вершини.
“Дякую, мамо, не хвилюйся, все буде добре. Хоча на бюджет навряд чи потраплю” за сином захлопнулися двері. Чоловік уже поїхав на роботу.
Оксана з Андрієм прожили двадцять два роки. За цей час виростили сина Тараса, гарного хлопця. Вони були певні, що їхнього сина в житті чекає лише найкраще. Він ріс у достатку, подорожував з ними, був оточений любовю і турботою. Тарас теж не створював батькам проблем, був спокійним і відповідальним.
Коли Тарас був ще малим, Оксана з чоловіком крутилися, як білки в колесі, а сина залишали на бабусю. Так вони з Андрієм починали свою маленьку справу. Оксана торгувала на ринку, але з часом все налагодилося, зявилися вільні гроші.
“Оксано, годі тобі стояти на ринку. Пропоную тобі оселитися вдома та займатися хатніми справами,” сказав одного разу чоловік.
“Але ж я хочу, щоб ми ні в чому не потребували, тому маю допомагати тобі,” заперечила дружина. “Та й сидіти вдому це нудно.”
“Ти ж завжди знала мої погляди на життя й поділяла їх: дружина має сидіти вдома і бути хранителькою домашнього вогнища, а чоловік годувальником,” додав Андрій.
Оксану з дитинства вчили, що жіноча доля погоджуватися з чоловіком, зберігаючи родину. Та й що вона могла сказати? Причин відмовитися від цієї пропозиції в неї не було. Тилу забезпечено, бізнес квітнув.
“Наша квартира, яку ми щойно купили в іпотеку, потребує догляду, затишку, а син турботи. До того ж Тарасик незабаром піде до школи.”
“Погоджуюсь, Андрію, я зовсім не проти. Настав час звивати наше затишне гніздечко. Ти завжди промовляєш розумно,” усміхнулася дружина.
У душі Оксані подобалося самостійно приймати рішення, бути діяльною, адже вони з Андрієм разом починали свою справу. Але вона змирилася зі своєю долею і послухала чоловіка, ставши домогосподаркою. Хоча все одно підтримувала його в справах, вела бухгалтерію їхнього бізнесу, виправдовуючи свою вищу економічну освіту.
“Оксанко, пропоную купити дачу за містом,” якось повідомив чоловік. “Машина в нас є, тому добиратися не проблема. Літом будемо відпочивати на свіжому повітрі.”
“Ого, Андрію, ти втілюєш у життя мої мрії! Я теж хотіла тобі запропонувати це,” погодилася дружина. І вони проводили вихідні, а іноді й відпустку на дачі.
Того ранку, коли Тарас поїхав на іспити, Оксана вирішила спекти пиріг, щоб заспокоїтися. Вийшовши на кухню, вона дістала з шафи борошно.
“Нічого, вступить Тарас, хоч і на контракт. У школі вчився непогано,” думала вона.
Раптом у квартирі хлопнули двері.
“Тарас повернувся? Чи щось забув? Чоловік поїхав на роботу дві години тому.”
Але це був сам Андрій.
“Що трапилося? Чому не на роботі?” здивувалася дружина.
“А ти ж до матері мала їхати, начебто казала, що вона хворіє,” не дивлячись у вічі, запитав Андрій.
“Ну, до мами я збиралася після обіду. Тараса провела, ось пиріг хочу спекти. Хвилююся за сина.”
Андрій помовчав, потім сказав:
“Ну що ж, може, це й на краще. Вирішу відразу. Я піду від тебе, бо кохаю іншу. На розлучення подамо сам. Зараз зберу речі й піду.”
Світ Оксани розвалився на очах. Вона була в шоці, говорила щось плутане, невпевнене. А чоловік складав речі у валізу. Їй здавалося, що в квартирі бракує повітря, дихати стало важко.
“А як же Тарас? Зараз його не можна травмувати, у нього іспити. Давай хочаб трохи почекаємо.”
“А що Тарас? Я вирішив, що цього року йому не треба вступати. На бюджет не пройде, а на контракт я таких витрат не планую. Нехай рік попрацює чи в армії відслужить,” говорив Андрій спокійно, ніби це було давно вирішено.
“Андрію, це ж твій син, єдиний. Не роби так з ним. Підтримай його.”
“Не істерій, Оксано, все вирішено. Мені теж не легко,” і вийшов, грюкнувши дверима.
У квартирі запала мертва тиша, а в голові в неї висів один питання:
“Як же Тарас? Нічого йому не скажу поки, не травмуватиму. Скажу, що батько поїхав у відрядження.”
Оксана була не в собі, у голові тіснилися тисячі тривожних думок. Потім вона дізналася, що чоловік ще два місяці тому переписав майно і половину квартири, яка належала йому, на свою матір. І обоє мовчали. Хоча на перший внесок вони заробили разом.
“Ось так! Я наївно йому вірила, а він робив підлість за моєю спиною, а я навіть не підозрювала.”
Не
