Так, тату, я цього літа закінчила школу і стала студенткою університету. Так, час біжить швидко тепер. А колись все було по-іншому…
У мене з мамою був період в житті, коли час тягнувся дуже поволі. Особливо в період, коли треба було зробити вибір, купити мені черевики на зиму чи оплатити комунальні послуги? Придбати тепле пальто чи полікувати зуб? Купити спортивний костюм чи пройти обстеження мамі, бо чомусь уже місяць у неї тримається висока температура.
Часом нам не вистачало грошей на продукти. У нашому меню були кілька днів поспіль гречана каша, сіль і олія. І ми три рази на добу їли лиш одну кашу, присмачуючи її жартами. Слава Богу, що мама не брала собі близько до серця постійну нестачу грошей на насущні речі і навчилася викручуватися з постійної матеріальної скрути.
Так вона навчилася випікати смачні торти, вишукано прикрашати. Я робила рекламу в інтернеті. І ми поступово налагодили такий маленький бізнес з випічки. Таким чином вилізли з боргової ями. Мама зуміла найняти репетиторів. Я добре вчилася в школі. Закінчила з золотою медаллю. Мама гордиться мною. На випускний на радощах вона придбала для мене аж дві сукні. Так, я оправдала мамині сподівання – на високі бали здала тести. І ось я вже студентка – мене зачислили до університету на англійську філологію. Саме туди мріяла вступити.
Усім своїм успіхам завдячую мамі, яка ночами не спала, щоб заробити додаткову копійку. Вона робила все для того, щоб я могла отримати хорошу освіту, щоб в майбутньому могла знайти добре оплачувану роботу.
Так-так, усі мої успіхи належать їй, моїй єдиній, рідній мамі. І в подальшому я буду робити все, щоб підтримати її, щоб вона раділа за мене. Коли б вона тоді розкисла, ми б опинилися на межі виживання. Крім хліба насущного, нічого б більше не змогли придбати.
Ти мені був потрібен тоді, коли мене треба було захистити перед деякими однокласниками. Коли мама була на роботі, а я згоряла від високої температури. Коли вперше закохалася і ледь не пішла з життя… Так, ти тоді мені був дуже потрібен… А зараз я вже доросла. Я навчилася сама давати собі раду. Знаєш, тату, я навіть рада, що ти не з нами… Бувай!
