Валентина з Василем жили не дуже добре. Чоловік вип иває, з дружиною часто сваряться. Діти вже виросли, роз’їхалися. А Валентина дивиться на чоловіка і думає, чому терпить? Чому не розлучиться? Адже все життя бачить п’яного чоловіка, ні радості, ні відчуття підтримки. Діти зростали, не розуміють, що другі діти зі своїм татом радяться, чекають від нього поради чи захисту. Василь про таке навіть не розуміє, що дітей можна слухати, гратися з ними, чи говорити на дорослі теми.
Для нього діти, то народжені від нього і носять його прізвище, все. Останнім часом бачить чоловік, що Валентина щось задумала, але не наважиться сказати. Та в черговий раз, коли він прийшов додому п’яний, не стерпіла, вигнала. Нещодавно померли батьки Василя, будинок стоїть, нехай іде туди жити.
Так відразу й розлучилися. Василь не став ходити до Валентини проситися назад. Це дивувало дружину і заспокоювало. Нехай живе собі, а вона відпочине від його постійного нетверезого вигляду, та сварок.
Через деякий час до Валентини дійшли чутки, що Василь не п’є. По сусідству жінка купила господарство, Василь ходив до неї допомагати облаштуватися, та й залишився жити з нею. Валентині образливо те чути. З нею все життя пив, а тут тільки познайомилися, вже й тверезий ходить. Та чіпати не стала, то його життя наразі. Намагалася не дослухатися до пліток про колишнього чоловіка. Але все більше дивувалася.
Який гарний господар Василь. Його всі сусіди хвалять. Та жінка, з якою живе, оберігає його, вчасно годує, сорочки завжди чисті, випрасувані. Чоловіка не впізнати.
Одного разу зустрілися в магазині Валентина з Василем. Жінка весь час хоче запитати, чому так сталося? Що вона робила не так? Чоловік неначе відчуваючи її запитання, вийшов з нею на вулицю. Розмова була короткою
– Знаєш Валентино, я дякую тобі, що ми прожили з тобою стільки років, діти в нас дорослі. Але не ображайся, я тебе не кохав. Коли побачив Софію, тільки тоді зрозумів що таке кохання. Для неї ладен дістати зірку з неба. І не тому, що вона в чомусь краща за тебе, ні. Просто її кохаю.
Додому Валентина йшла поливаючи дорогу сльозами. Все чекала почути, але тільки не те, що ніколи не кохав. Все життя прожили разом і коли те вияснилося.
