«Що то за кума, що п ід кумом не була» – це українське прислів’я повністю описує історію зради моєї дружини. Коли вона вирішила, щоб її колишній одногрупник став хрещеним батьком нашого сина, то я ще не розумів цього. Віктор часто приходив до нас у гості. Кілька разів я зустрічав його вдома коли повертався з роботи. «Прийшов побачитися з хрещеником. Приніс йому тут гостинці» – зазвичай він виправдовувався. І я вірив. А насправді він приходив до моєї дружини.
Про зраду я дізнався випадково. Забувся вдома документи й приїхав з роботи невчасно. Коханці навіть не почули, що я зайшов. Я побачив їх у нашій спальні й вибіг з квартири. Дружина та Віктор мене так й не помітили. Зате мені відкрилися очі на все.Ось чому він так часто до нас приходив, чому робив такі дорогі подарунки. «А що як син не від мене, а від нього», – я не знав що робити. Влаштувати скандал я не наважуюся, тому що боюся втрати дружину остаточно. Я сильно кохаю її. Мене щоразу тіпає, коли я бачу Віктора в нас вдома. Я знаю для чого він приходить. А дружина ще й запрошує його на всі свята: дні народження, річниці, Різдво. А мені доводиться терпіти. Нікому не побажаєш такої ситуації. Що я робив не так, що вона вирішила шукати втіхи в іншого? Чого не вистачало цій жінці? Я не знаю. Може варто по чоловічому порозмовляти з Віктором та відстояти своє право на жінку?
