**Несподівано одружений**
Оксана мчалася торговим центром із купою пакетів, обганяла людей на ескалаторі, лаяла у думках свого бешкетного хлопця Максима, у якого не було машини, аби зустріти її та допомогти донести всі покупки додому. Довелося викликати таксі через додаток. І, як на зло, машину призначили миттєво. Тож на шпильках, із покупками, вона хутко пробивалася крізь натовп до парковки.
Оксана злилася. Її не зустріли, а ще й дорогі шкіряні туфлі терли ногу.
— Дівчино, обережніше! — обурилася жінка на ескалаторі, яку пакетом зачепили по голові.
— Навчайтеся дивитися по сторонам, а не рахувати ворон! — віддячила їй Оксана, навіть не обернувшись.
— Хамуга! — випалила та, але Оксані було байдуже.
Вона вибігла на парковку, і лише тоді згадала перевірити номер авто. Але водій вже скасував замовлення, а ціна підскочила майже вдвічі. Оксана роздратовано відмінила пошук, сховала телефон у кишеню. Поблизу була вільна лавка. Вона сіла, скинула пакети й із злістю зняла туфлю.
— Боже! Усі сьогодні проти мене! — вигукнула вона, штовхнувши пакет. Той впав, гуляючи чеком по лавці.
Вона заплющила очі. Останнім часом життя, здавалося, спеціально ставило підніжки…
***
Оксана завжди мріяла про більше. Якщо телефон — то останньої моделі. Якщо манікюр — лише у топового майстра. Якщо чоловік — то успішний, багатий, гарний. Та з хлопцями якось не пощастило. Замість сильних, розумних і щедрих їй траплялися лише «неліквідні»: старі, зайві, лисі, бідні. Вона довго вибирала, але ідеал так і не знайшовся.
— Доживешся до того, що нікому не будеш потрібна, — казала мати. — Чоловіка оцінюють не за обличчям чи гаманцем, а за вчинками.
— Що ж, на вчинки його дивитися ночами? До того ж, для гарних вчинків потрібні гроші, — парирувала двадцятип’ятирічна донька.
Мати лише зітхала. Оксана була занадто гострою на язик.
Все почалося три роки тому, коли вона влаштувалася адміністраторкою у ресторан. Там вона часто бачила жінок у хутрах, яких приводили на вечері заможні кавалери. «Чим я гірша?» — подумала вона. Але багаті чоловіки якось не цікавилися нею.
І ось, змирившись, Оксана здалася, коли за нею почав доглядати Максим. Банківський клерк, на чотири роки старший, із середнім достатком. Зовні він був звичайним: русВрешті, Оксана зрозуміла, що справжнє щастя не в грошах чи блискучих авто, а в людях, які люблять тебе справжньою.
