Володимир завжди слухав від друзів, які жалілися на мам своїх дружин. Які погані в них відносини з тещею. Мало хто говорив, що в них усе добре, теща з розумінням ставиться до чоловіка доньки. Володимир вважав, що то не про нього. Його мине така участь. Адже мама Наташі добре ставиться до нього. Коли приходить до дівчини, її мама, Світлана Вікторівна, зустрічає Володимира радо, говорить з ним. Як побачив чоловік, у них із мамою Наташі багато спільного.
Коли молоді нарешті повідомили, що одружуються, Світлана Вікторівна вітала Володимира. Говорила, що кращого зятя ніж він, для неї й не потрібно. Тому чоловік спокійний, сварок із тещею не передбачається.
Відсвяткували весілля. Володимир із Наташею влаштувалися жити окремо від батьків. Бабуся Володимира подарувала квартиру. Сама перебралася жити до мами з татом. Тато бідкався, все життя не мирили з тещею, наразі прийдеться жити в одній квартирі. Та як там не було, а молоді вили своє гніздечко. Незабаром повідомили, що чекають дитину. Радості не було меж. Світлана Вікторівна часто навідувалася до подружжя.
Володимир помітив, що від тещі допомоги немає, одні рекомендації. То те не зробив, то інше. Так погляне, що чоловік миттю стає робити недороблену справу, хоч і стомився за день. Далі, більше. Вже не має розмов про життя. Одні накази вилітають з уст Світлани Вікторівни. Спочатку чоловік вирішив, що теща нервується за дочку. Адже Наташа декілька разів лежала в лікарні на збереженні. Інколи прогнози невтішні, але все минулося.
В призначений термін народилася дівчинка Єва. І тут не обійшлося без тещі. Вона внесла свою пропозицію, назвати дівчинку на її честь, Світланою. Ім’я гарне. Але Володимир говорив, що вони самі вирішуватимуть як назвати свою донечку. На цьому поприщі відбулася перша сварка між зятем і тещею. Через деякий час помирилися. Володимир не згадує про сварку. Але Світлана Вікторівна не може забути.
Від того часу між собою спілкуються мало. Наташа розмовляє з мамою. Передає чоловіку побажання Світлани Вікторівни. Наташі вона допомагає біля Єви. Та коли Володимир повертається додому, тещі вже немає. От і добре. Менше зустрічатимуться, менше сварок.
З деяких пір дружина почала віддалятися від Володимира. З першого погляду все як завжди. Але чоловік помічає, що Наташа не поспішає зустрічати його на порозі, не обійме, не поцілує. Розмовляє відчужено. Коли вихідні проводять разом, все добре. Тільки Володимир йде на роботу, увечері відчуває відчуженість. Запитує, чи приходила мама? Наташа ствердно киває головою. Зрозуміло. Знову теща воду мутить.
Вирішив поговорити зі Світланою Вікторівною. Але не чекав почути такого:
– Знаєш, зятьок. Якщо захочу, то Наташа не тільки прохолодно ставитиметься до тебе, а й не згадає, як тебе звати.
