Марина зниклa 5 років тому. Але тиждень тому вона нарешті згадала своє життя. Не втpaчaючи ні хвилини, вона пoїхaлa додому. Серце виcкaкyвaлo з грудей від xвилювaння, Марина бoялacь, що чоловік її вже нe чeкaє.
Вони з Сергієм дуже хотіли мати дітей. Але в них ніяк не виходило. Після довгих роздумів вони нарешті наважились на штучне запліднення. На жаль, безкоштовна процедура не дала бажаного результату. Тому було вирішено, що Марина поїде закордон на заробітки.
Вона сіла в потяг до столиці. А потім нічого…. Отямилась в лікарні в незнайомому місті з розбитою головою. Як і чому жінка там опинилась – не пам’ятає.
В той момент поруч був літній чоловік, який знайшов Марину на вокзалі. Незнайомець кілька місяців тому втратив доньку, тому запропонував жінці пожити в нього і з радістю почав турбуватись про Маю (так він її називав). Коли жінка одужала, вона залишилась жити з Миколою Степановичем, який за 5 років став для неї справжнім батьком. Але пам’ять так і не поверталась. Вони також звертались в поліцію – можливо хтось шукав Марину. Але все марно.
В Марини не було документів, тому довго не могла знайти роботу. Але директор школи, де колись працював Микола Степанович, взяв жінку на роботу прибиральницею.
Одного дня Марина нарешті згадала хто вона і звідки. Пригадала чоловіка Сергія й те, що вони планували дітей. Минуло аж 5 років? Як же чоловік? Напевно вважає, що Марина покинула його.
Приїхавши нарешті додому, їй відкрив Сергій. Він завмер, не промовивши ні слова. Марина теж. Але коли до дверей підбігли двоє діток-двійнят, жінка розплакалась. “Таки одружився вдруге” – подумала вона. Марина розповіла Сергію все, що пам’ятала. А потім він її шокував звісткою, що ці малюки – їхні діти. Як таке можливо?
Коли Марина зникла, Сергій не знав, що й думати. Він чекав її повернення щодня. Але через пів року Сергій втратив надію на її повернення й вирішив скористатись послугами сурогатної матері, щоб та народила йому їхніх з Мариною дітей. Адже генетичний матеріал жінки після першого ЕКО зберігався в спеціальному контейнері. Сергію довелось продати машину та взяти кредит, щоб оплатити все це. Він дуже зрадів, коли дізнався, що буде двійня.
Марина розплакалась від щастя. Адже таке буває лише в кіно.
Потім Марина перевезла до рідного міста Миколу Степановича, адже йому потрібен був догляд. Сергій не заперечував. А дідусь дуже радів знайомству з онуками.
З часом Марина знайшла собі роботу. Але чоловік щоразу дуже хвилювався за неї. Він боявся, що знову може просто піти й не повернутись додому. Заспокоювався тільки коли дружина поверталась ввечері й він її міцно обіймав.
Діти теж були щасливі, що мама нарешті повернулась. Всі ці роки Сергій розповідав синам про Марину, а вони уважно слухали ці розповіді й всі разом надіялись, що мама скоро повернеться. І от нарешті вона поруч й тепер діти були спокійні, тому що найрідніша людина у світі поруч, обіймає і цілує їх щодня, даруючи свою любов. Що може бути краще?
